Красі рук завжди приділялась особлива увага. 5000 року до нашої ери жінки Індії прикрашали кінчики пальців хною. У Стародавньому Китаї вперше фарбувати нігті почали приблизно 3200 року до нашої ери. До складу суміші входили бджолиний віск, яєчні білки, смола гуміарабік та желатин. А за кольори відповідали рослинні барвники з орхідей та троянд – подрібнені пелюстки створювали відтінки червоного та рожевого. Щоб досягти належного ефекту, розчин наносили на кілька годин або на ніч. У цей час у Стародавньому Єгипті теж фарбували нігті, насамперед для позначення соціального статусу. Багаті люди використовували темніші відтінки. Цариця Клеопатра, наприклад, фарбувала нігті у теракотовий колір за допомогою хни.

У 600 році до нашої ери довгі нігті стали вважатися символом багатства та розкоші. За часів Чжоу в Китаї і жінки, і чоловіки відрощували їх, щоб показати приналежність до вищого стану. Свої нігті вони захищали наперстками із золота чи срібла та дорогоцінного каміння. Це не лише вказувало на відсутність брудної роботи, а й говорило про здоров'я людини. Згодом у кожної китайської династії з'явився свій відмінний колір. Так, за часів Чжоу робили манікюр золотим та срібним, а за часів династії Мін обирали червоний та чорний.

Нагадаємо, експерти назвали найкорисніший хліб.