Майже рік тому тисячі українців вийшли з картонками до Офісу Президента, протестуючи проти урізання повноважень НАБУ і САП. Сьогодні суспільство дедалі частіше запитує: чи змінилося щось із відновленням незалежності цих органів? Центр громадського моніторингу та контролю згадує хронологію тих подій та аналізує їхні наслідки. 

Десять днів навколо закону №12414

22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який президент підписав уже за кілька годин. Документ змінював підпорядкування НАБУ і САП, суттєво посилюючи роль генпрокурора. В Офісі Президента рішення пояснювали необхідністю додаткового нагляду, натомість міжнародні партнери та незалежні експерти заявили про пряму загрозу самостійності антикорупційних органів. Хвиля масових протестів — перших від початку повномасштабного вторгнення — охопила країну вже того ж тижня. 

Серцем акцій стала столична площа навпроти театру Франка — поряд із Офісом Президента. Протестувальники мали картонні таблички з гаслами, тож за рухом закріпилася назва “картонковий майдан”. Через десять днів акцій парламент переглянув рішення: попередній порядок роботи НАБУ і САП відновили.

Що відбулося за рік

За цей рік антикорупційні органи наочно довели, що суспільство виборювало їхню автономію не просто так. Найрезонанснішим провадженням стала операція “Мідас”. 10 листопада 2025 року НАБУ і САП заявили про розслідування схеми, у центрі якої — можливе розкрадання близько 100 мільйонів доларів навколо державного “Енергоатома”. За версією слідства, кошти отримували як відкати від контрагентів і відмивали через окремий офіс у Києві. Під час обшуків детективи повідомили про виявлення понад 500 досьє на посадовців, депутатів, журналістів і працівників самих антикорупційних органів.  

У межах цього ж провадження фігурує і Андрій Єрмак — колишній керівник Офісу Президента. 28 листопада 2025 року, після обшуків, він пішов у відставку, а 11 травня 2026-го йому повідомили про підозру у легалізації 460 млн грн на елітному будівництві під Києвом — у кооперативі “Династія”. Єрмак звинувачення заперечує; коментуючи згадки про себе під псевдонімом “Хірург”, він заявив: “Моє ім'я Андрій Єрмак, іншого імені в мене немає”.

Окреме провадження стосується лідерки “Батьківщини” Юлії Тимошенко. У січні 2026 року НАБУ і САП повідомили їй про підозру у пропозиції систематичної неправомірної вигоди депутатам за голосування, а Вищий антикорупційний суд обрав заставу понад 33 млн грн. 26 травня 2026 року обвинувальний акт скерували до суду. Тимошенко наполягає, що провадження політично вмотивоване і відкидає звинувачення.

Наразі всі ці провадження перебувають на стадії досудового розслідування або судового розгляду. І хоча за відсутності вироків фігуранти вважаються невинуватими, сам факт доведення справ такого рівня до підозр і суду — це прямий наслідок інституційної самостійності НАБУ і САП, яку суспільство відстояло торік. 

Європейський контекст

Усе це відбувається на тлі ключового для України переговорного кластера з ЄС — “Фундаментальні питання”, який охоплює верховенство права, судову реформу та антикорупційну політику. Позиція Брюсселя послідовна: без прогресу в цих галузях відкриття інших глав переговорів ускладнюється.

Серед очікувань ЄС — щоб антикорупційні органи були не лише незалежними, а й забезпеченими ресурсами. Одним із кроків стало ухвалене наприкінці 2024 року рішення поетапно збільшити штат НАБУ на 300 людей, переважно детективів і аналітиків. Серед невиконаних завдань — скасування так званих “правок Лозового”, які, на думку правоохоронців, дозволяють зривати строки розслідувань і ускладнюють доведення справ у судах. Опоненти цих ініціатив, своєю чергою, наголошують на ризиках надмірних повноважень органів без належного контролю.

Відкрите питання

Торішні події навколо закону №12414 окреслили дискусію, яка не має простої відповіді: де проходить межа між незалежністю антикорупційних органів і механізмами підзвітності. “Картонковий майдан” зафіксував позицію частини суспільства, а подальше відновлення попереднього статусу НАБУ і САП — політичну реакцію на неї.

Операція “Мідас”, підозра Єрмаку, справа Тимошенко — поки що є епізодами цієї історії, а не її підсумком: результат визначатимуть суди. Міжнародні партнери при цьому неодноразово наголошували, що разові гучні справи мають перетворитися на сталу й передбачувану систему.

Від того, як країна пройде цей етап, залежатиме і темп євроінтеграції, і рівень довіри між суспільством та державними інституціями — тема, яка торік і вивела людей на площу.