Дрібні побутові угоди є невіддільною частиною цивільно-правових відносин. «Гроші в борг» або договір позики – досить розповсюджений вид фінансової домовленості, яка нерідко ґрунтується та забезпечується лише авторитетом стосунків між сторонами.

Тож, що необхідно знати про таку буденну, на перший погляд, угоду?

Загалом, домовитись про позику коштів можна усно, обговоривши головні аспекти правочину. Письмова форма договору потрібна, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. Зокрема, на підтвердження факту укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Що стосується нотаріального посвідчення угоди, то обов’язкової потреби у цьому немає, але й заборона на це також відсутня. За бажанням сторони можуть звернутися до нотаріуса, який завірить намір кожного та надасть юридичної значущості правам та обов’язкам.

Варто пам’ятати, що строки встановлені для користування грошима та їх повернення не мають бути порушеними. Якщо ж договором не визначений строк для повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 (тридцяти) днів від дня пред’явлення позикодавцем відповідної вимоги.