З початком війни Україну сколихнула небачена раніше хвиля внутрішньої міграції. Серед усіх викликів для вимушених переселенців виникла ще одна потенційна загроза – дискримінація.

Для протидії й запобігання подібним проявам, наприклад, при спробі орендувати житло чи влаштуватися на роботу, першочергово варто визначати про який вид дискримінації може йти мова у конкретному випадку. Так, вона буває  пряма, зумовлена расовою приналежністю, релігією, орієнтацією тощо, а також – НЕпряма, коли формально нейтральні правила ставлять людину в очевидно невигідне становище порівняно з іншими.

Звісно, публічно проявляти свою неприязнь до внутрішньо переміщених осіб вважається суспільно неприйнятним, тому слід розуміти, що може мати місце приховане упереджене ставлення. Тож завдання для українського суспільства – акумулювати всі можливості для інтеграції на новому місці тих, хто вимушено покинув свої домівки.

Наголошуємо, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами та свободами відповідно до Конституції, законів України та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України.

Слід зауважити, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text і будь-яка дискримінація, тим паче на підставі їхнього переміщення – заборонена.