Український гідрометцентр оголосив ІІІ, найвищий, рівень небезпеки для річок басейну Дністра, суббасейнів Сяну та Західного Бугу. Впродовж літа рівень води в наших річках значно знизився, а подекуди досяг історичного мінімуму. Частина малих річок пересохла повністю. Як маловоддя б’є по українській економіці та чи загрожує нашій країні дефіцит води, з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.

Проблема по всій країні

Попередження Укргідрометцентру стосується басейну Дністра у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Хмельницькій областях, а також суббасейнів Сяну на Львівщині та Західного Бугу  на Львівщині й Волині. Упродовж 26–31 серпня рівні води у цих річках продовжують знижуватися до найнижчих позначок за весь період спостережень.

Про стійке маловоддя на більшості річок країни Укргідрометцентр повідомляв ще на початку серпня. Найскладнішою була ситуація у Карпатському регіоні, на притоках Середнього Дніпра, Прип’яті та Південному Бузі. На окремих постах Дністра, Орави, Вічі, Тур’ї, Західного Бугу, Стиру та Південного Бугу рівні опустилися нижче мінімальних значень за весь період спостережень.

На деяких малих річках ситуація ще складніша. Зокрема, на Київщині біля Здорівки повністю пересохло русло Стугни, а на Черкащині біля села Балаклея висохла Сріблянка. На багатьох рівнинних річках спостерігається стояча вода. На Київщині це, зокрема, Гуйва, Ірпінь, Недра, Росава, Супій та Вільшанка.

Спека та відсутність дощів

Укргідрометцентр зазначає, що в басейні Дністра в липні опадів випало лише 46–75% від норми, а в гірській частині — 42–57%. Через виснаження ґрунтового покриву вологість метрового шару ґрунту за місяць зменшилася в середньому на 17–22%. Це скоротило надходження води до річок.

Від посухи цьогоріч потерпає не лише Україна. За даними Європейської комісії,  брак дощів і високі температури у липні-серпні призвели до рекордно низьких рівнів одразу чотирьох великих річок Європи — Луари, По, Рейну та Дунаю. Знову оголилися так звані “голодні камені”, на яких у минулі століття позначали надзвичайно низькі рівні води. 

Життя без води

Тривале маловоддя впливає на енергетичну систему: зменшується виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, ускладнюється охолодження атомних електростанцій. Також обміління робить неможливим використання рік для вантажних перевезень. А ще — підвищує концентрацію хімічних забруднювачів та провокує “цвітіння” води, що суттєво ускладнює її очищення для використання.

За даними Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії, через тривалу спеку та брак вологи прогноз урожайності в ЄС для всіх літніх культур опустився нижче середнього за п’ять років. В Україні засуха також створила ризики для аграріїв. Так на Одещині через обміління Дунаю довелося використовувати насосну станцію для наповнення Катлабухського водосховища, оскільки низький рівень створив загрозу для потреб агросектору.

Невтішні прогнози

За рівнем забезпеченості водними ресурсами серед 20 європейських країн Україна посідає 17-те місце. Значна частина наших територій класифікується як малозабезпечена або критично малозабезпечена. На одного жителя України припадає лише близько 1 тис. м³ місцевого стоку на рік. Для порівняння, цей показник становить 94,3 тис. м³ у Канаді, 7,4 тис. м³ у США та 1,9 тис. м³ у Німеччині.

Ситуацію значно погіршує війна. Руйнація гідротехнічних споруд внаслідок російських атак призвела до зменшення запасів води більш ніж на 18000 млн м³. 

“Упродовж XXI століття в Україні очікується значне скорочення водного стоку — на 25–50% у більшості регіонів країни. Найбільш відчутне зменшення водних ресурсів прогнозується для рівнинних територій, зокрема на південному сході, де обсяги водного стоку можуть скоротитися до 70%. Винятком залишаються лише річкові басейни Українських Карпат і Закарпаття, де ситуація буде більш стабільною”, — зауважує керівниця напряму “Вода” WWF-Україна Оксана Коноваленко.

Маловоддя — нова норма?

Маловоддя може стати українською реальністю. Про таке у своєму блозі на “LB.ua” написала заступниця Міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко. За її словами, в нашій країні воно вже змінило статус з “сезонного явища” на “виклик для національної безпеки”. “Ми дедалі частіше говоримо вже не про літню межень — природну фазу життя річки, коли вона переходить у спокійніший режим, — а про маловоддя. Це вже екстремальне гідрологічне явище, коли природних водних ресурсів стає недостатньо для задоволення потреб людей, економіки та довкілля. І головне — це більше не виняток. Це тенденція. Саме тому Міністерством підготовлено новий законопроект про водне врядування. І це не зміна термінології, а нова модель управління водними ресурсами”, — заявила чиновниця. 

Вона додала, що вода більше не розглядається лише як ресурс для використання — вона стає стратегічним елементом державної політики.