Цими днями Краматорськ відзначає одразу два свята — День міста та День машинобудівника. І вони справді нероздільні, адже історія Краматорська багато в чому писалася руками людей, які працювали на його заводах.

Місто росло разом із підприємствами, навколо яких будувалися райони, відкривалися школи, облаштовувалися вулиці. Тут працювали цілі родини, тут зустрічалися, дружили, закохувалися й виховували дітей. Машинобудування було не просто роботою — воно стало частиною характеру Краматорська.

Цей характер нікуди не зник.

Сьогодні заводські цехи багато в чому мовчать, а тисячі краматорців живуть далеко від рідного міста. Але Краматорськ продовжує жити — у наших спогадах, у щоденній праці тих, хто залишився, у турботі тих, хто допомагає місту, і в простому бажанні одного дня повернутися додому.

Зараз Краматорськ переживає один із найважчих періодів у своїй історії. І тому слово «триматися» для нас давно перестало бути просто словом.

Дякуємо Силам оборони України, які захищають наше місто і нашу країну.

Дякуємо тим, хто продовжує працювати в Краматорську попри небезпеку: комунальникам, енергетикам, медикам, рятувальникам, працівникам критичної інфраструктури, водіям, ремонтним бригадам — усім, завдяки кому місто не зупиняється.

І дякуємо кожному, хто, де б не був, залишається краматорцем.

Тим, хто сьогодні далеко від дому, хочеться сказати особливо: Краматорськ вас пам’ятає. І Краматорськ чекає.

Бо місто — це не лише вулиці, будинки та заводські корпуси. Місто — це люди.

З Днем міста, краматорці!

З Днем машинобудівника всіх, чиє життя і праця пов’язані з цією непростою, але важливою професією.

Бережіть себе. Бережіть одне одного.

І нехай у Краматорська буде майбутнє, на яке ми всі чекаємо!