Питання встановлення антидронових сіток у Краматорську та Слов’янську знову стало одним із найгостріших для прифронтових громад. Після зростання активності FPV-дронів мешканці, волонтери та частина військових дедалі частіше запитують: чому дороги, якими користуються цивільні, екстрені служби та комунальний транспорт, досі не всюди обладнані захистом?

«Новини Краматорського району» звернулися із запитом до Міністерства оборони України, наголосивши, що власних можливостей громад недостатньо. У зверненні журналісти просили роз’яснити, чи можливе оперативне розгортання антидронового захисту, чи планується залучення додаткових сил і техніки та хто координує цей процес.

Що повідомили у Силах оборони

У відповіді Командування Сил підтримки ЗСУ зазначено, що питання облаштування антидронового захисту на ключових маршрутах розглядається в пріоритетному порядку. Частину робіт уже виконано. Зокрема, завершено облаштування захисту на дорогах Ізюм – Слов’янськ та Олександрівка – Очеретине – Краматорськ.

Наразі тривають роботи на напрямках Дружківка – Костянтинівка та Слов’янськ – Миколаївка. У відомстві уточнили, що у разі вивільнення особового складу можливе додаткове залучення людей до виконання завдань. Водночас наголошується: частина інформації стосується оперативних планів і не підлягає розголошенню.

Подібну позицію озвучила й Державна спеціальна служба транспорту. Там підкреслили, що роботи виконуються відповідно до бойових розпоряджень, а пріоритетність визначають військові командувачі.

Позиція Слов’янської МВА: проблема в кадрах

Місцева влада акцентує увагу на іншому аспекті. Начальник Слов’янської МВА Вадим Лях заявив, що питання не в матеріалах чи фінансуванні. За його словами, громада має достатню кількість сіток і коштів для додаткових обсягів робіт, а також досвід використання ефективних рішень.

Основна складність — нестача людей. Для перекриття близько 60 кілометрів внутрішніх доріг потрібно до 200 працівників, здатних виконувати важку фізичну роботу, а також не менше 20 одиниць спеціальної техніки. Комунальні служби, за словами керівника громади, вже перевантажені ліквідацією наслідків обстрілів та іншими невідкладними роботами.

Згодом Лях повідомив, що фінансовий ресурс з’явився, а питання з робітниками вдалося врегулювати, що дозволяє переходити до практичної реалізації. Саме зміна риторики — від браку кадрів до заяви про готовність — викликала нові обговорення в місті.

Критика з боку волонтерів

Додаткового резонансу ситуації надали публічні заяви волонтерів. Один із них після поїздки до Харківщини зазначив, що в Ізюмі вдалося налагодити процес встановлення сіток, тоді як у Слов’янську, попри близькість до лінії фронту, питання нібито досі залишається неврегульованим. Він також звернув увагу на роль служб, які щодня користуються цими дорогами, і закликав їх активніше ініціювати звернення щодо захисту маршрутів.

Де виникає затримка

Фактично проблема має дві площини. Перша — військова логістика, де рішення ухвалюють командувачі відповідно до оперативних потреб. Друга — безпека внутрішніх міських доріг, що залежить від ресурсів громади: наявності працівників, техніки та організації процесу.

Офіційно підтверджено, що частину маршрутів уже обладнано захистом, інші — перебувають у роботі. Водночас місцева влада публічно заявляла як про критичний дефіцит людей, так і про те, що згодом ця проблема нібито була вирішена.

Попри різні оцінки й тональність заяв, очевидно одне: для прифронтових міст питання антидронового захисту доріг уже давно перестало бути другорядним і стало нагальною потребою.