30 років тому, влітку 1995 року, в газеті "Технополіс" був опублікований матеріал молодого автора, під яким стояв підпис - О.Кубарь.

І так гармонійно збіглося, що рівно через 30 років, 6 червня 2025 року, за поданням НСЖУ Олег Кубар був відзначений нагородою Верховної Ради України за професійну діяльність – «За заслуги перед українським народом».

Це не єдиний цікавий збіг. Хоча журналістську дорогу Олег Кубар почав саме в "Технополісі", за ці три десятиліття він встиг попрацювати в різних виданнях. Проте доля повернула його туди, де все почалося. І це вже важко назвати випадковістю - швидше закономірність.

Завдяки гострому перу і гумору читачі полюбили Олега Кубара насамперед як автора фейлетонів. Вони, і правда, були яскравими та дотепними. Працюючи у "Технополісі", автор друкувався не лише в українських, а й у закордонних гумористичних виданнях. Саме цей талант відкрив йому двері до популярної на той час газети «ТВ плюс». Багато хто й досі пам’ятає улюблену рубрику «Сам собі репортер», яку вів Олег. Щомісяця в ній брали участь десятки читачів, а дехто купував газету лише для того, щоб посміятися з дотепних історій та жартів земляків.

У 2003 році журналіста запросили на адміністративну посаду до «Пошуку» - газети, яка позиціонувала себе як видання громадянського суспільства. На посаді заступника головного редактора, Олег Кубар фактично «витягнув» газету з небуття й зробив її найчитанішою у Краматорську. 

У 2009 році настав час для нового етапу – Олег Кубар повернувся в "Технополіс", щоб очолити газету, яка подарувала йому старт. Видання потребувало «другого дихання», і разом з командою він зумів відродити газету. Ба більше, тоді з’явився і новий проєкт — газета «Четвер».

Роботи, звісно, побільшало — як і відповідальності. Змінювалися й журналістські жанри, у яких працював автор. Та попри це Олег Кубар знаходив час і для гумору, і для серйозних матеріалів. У 2009 році разом із колегою Вірою Ільїною він здобув перемогу на III Національному конкурсі журналістських розслідувань із проблем корупції в Україні (номінація для регіональних ЗМІ — Схід України). А вже на початок повномасштабної російської агресії у Краматорську під його керівництвом виходили три регіональні тижневики.

Тож підсумуємо. Олег Кубар і сьогодні працює як журналіст і редактор. Звісно, війна зруйнувала чимало планів і позбавила деяких перспектив. Та талановита людина залишається талановитою в усьому. Технічний прогрес відкрив для нього інший простір — творчість у співпраці зі штучним інтелектом. У цьому незвичайному тандемі він виступає як поет, і за менш ніж рік з’явилося вже 15 пісень. Ознайомитися з ними можна на youtube-каналі нашого земляка. Ось ця була першою:

«Приголомшливо весела людина», - так про журналіста висловилася одна з колег. Хоча життя й професія не раз ставили його в обставини, в яких було не до сміху. Та гумор завжди залишався візитівкою журналіста. Про Олега Кубара знімали фільм, можна написати й книгу, але не тут і не зараз.

Тридцять років у журналістиці - це і досвід, і випробування, і нові горизонти. І хто знає, можливо, наступні тридцять літ принесуть Олегу Кубару не менше цікавих збігів, ніж попередні.

Довідково

Коротка хронологія професійного шляху нашого героя:

• 1995–1999 — кореспондент газети «Технополіс»

• 1999–2000 — кореспондент газети «Агент»

• 2000–2001 — кореспондент газети «Технополіс»

• 2001–2003 — кореспондент газети «ТВ плюс»

• 2003–2009 — заступник головного редактора газети «Пошук»

• з липня 2009 — головний редактор газети «Технополіс»