Реструктуризація боргу – це інструмент фінансового врегулювання, що дає змогу боржнику та кредитору домовитися про нові, прийнятні умови розрахунку в період економічної нестабільності. Щоб цей процес розпочати, боржник особисто (або через представника) має подати заяву та підготувати план, згідно з яким він буде відбуватися.

План реструктуризації боргів може містити положення про:

- продаж частини майна боржника в межах процедури реструктуризації, включно з активами, що перебувають у заставі, з визначенням порядку, черговості, строків реалізації такого майна та прогнозованої суми виручених коштів;

- перегляд умов виконання фінансових зобов’язань, зокрема зміна термінів, способу погашення та розміру боргу;

- застосування механізмів відтермінування, поетапного погашення або часткового (повного) списання боргових зобов’язань;

- участь третіх осіб у виконанні боргових зобов’язань боржника, у тому числі через договори поруки, гарантії або інші правові інструменти, передбачені цивільним законодавством;

- впровадження додаткових заходів для стабілізації фінансового становища боржника та забезпечення інтересів кредиторів – зокрема професійна переорієнтація, працевлаштування чи інші соціально-економічні кроки.

Водночас, не підлягають реструктуризації борги неплатника щодо:

 сплати аліментів;

 відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

 щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Варто зазначити, що податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.