16 червня під час виконання військового обовʼязку із захисту Батьківщини загинув військовослужбовець Збройних сил України Олексій Барикін. Це сталося в районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області. Він мріяв побачити доньку у білій сукні, але не дожив чотири дні до весілля і загинув у її день народження, повідомляє Kramatorsk Post.

Олексій Барикін народився 12 грудня 1981 року у Краматорську. Навчався в ЗОШ №1, потім закінчив технікум Донбаської державної машинобудівної академії (ДДМА), здобув спеціальність слюсаря-збірника.

Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі (НКМЗ), починав звичайним ковалем і дійшов до майстра. У жовтні 2022 року пішов до військкомату добровольцем, в армії отримав звання сержанта, був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7372.

"На початку повномасштабного вторгнення ми поїхали до Лозової Харківської області. Там тато довго не міг всидіти і одного разу вийшов з дому, взявши з собою документи. Ми не розуміли, навіщо він таке зробив і чому він так довго не повертається. Як раптом приходить з усмішкою на обличчі і каже, що він “ЦЕ” зробив. Виявляється, він пішов до військкомату добровольцем і тепер потрібно купувати речі до армії. Ми довго не могли в це повірити”, — говорить донька загиблого Софія.

Дівчина розповідає, що в її батька була група інвалідності, стан здоров'я не дозволяв йому служити, але він якимось чином умовив людей на медкомісії пропустити його. І ось Олексій, вже зібраний, сідає в автобус і від'їжджає, але через деякий час дзвонить додому і каже, що він змушений повернутися, тому що у частині дізналися, що він за здоров'ям не проходить.

Повернувшись, Олексій продовжував шукати шляхи, щоб потрапити до армії, і йому вдалося це зробити.

«Я з мамою була на роботі, тато подзвонив нам і попросив приїхати додому. Ми спочатку не зрозуміли, що сталося, але він зізнався, що у нього всього година перед від’їздом», — згадує Софія.

Донька Олексія каже, що вона з мамою до останнього не вірила, що батько все ж таки йде на війну.

Олексій служив у Запорізькій області, і цей напрямок для нього мав велике значення, тому що в його родині відпочинок у Бердянську був традицією.

«Ось зараз ми звільнимо його, і я повернуся, заберу вас і поїдемо в Бердянськ», — казав Олексій Барикін своїй дружині та доньці, перебуваючи на фронті.

Але ситуація стала погіршуватися, і Олексій почав говорити про це своїй родині, його також стали рідше відпускати. І, як каже Софія, з розмов з батьком було зрозуміло, що він дуже втомився.

Попри складнощі, Олексій приїхав до своєї дружини на день народження 16 січня. І вже тоді сказав доньці, щоб та в жодному разі не залишала маму одну, а майбутньому зятеві велів берегти його доньку. Можливо, Олексій розумів, що ця зустріч із родиною може стати для нього останньою. Але в планах ще було приїхати на весілля доньки. Він мріяв побачити її у білій сукні та влаштувати для рідних свято. Переживав за весілля більше, ніж Софія.

“Олексій дуже поспішав додому на весілля доньки 20 червня, але так і не встиг. Він пообіцяв привітати доньку з днем народження і загинув у цей день”, — каже Аліна, кума загиблого.

Вічна слава і пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним та близьким.