Довоєнна біографія Олександра Лебедєва мало чим відрізняється від біографій його ровесників. Він жив у селі Успенське Кіровоградської області, працював на заводі зварником. До своїх 39 років встиг одружитися, народити двох дітей та розлучитися. Але добрі стосунки з колишньою родиною зберіг і завжди був присутнім у житті своїх дітей.

День 24 лютого 2022 року вніс корективи у життя всієї країни та Олександра теж. Його мобілізували, і він пішов воювати. Після піврічного навчання опинився на "передку" - Лиманський напрямок був і продовжує залишатися одним із найважчих. Наприкінці червня Олександра було серйозно поранено. Спочатку його відвезли до Лиману, а вже звідти на “швидкій” доставили до Краматорської міськлікарні №2.

За словами бійця, це було 28 червня о 19.00 год. В операційній він потрапив до лікаря Руденка. Коли його готували до операції, медперсонал зрізав з нього закривавлений та посічений уламками одяг. У кишені штанів був Сашин телефон Tecno POP 6 Pro.

Краматорські лікарі зробили все можливе, рятуючи бійця. Після операції його відправили до Дніпра, а звідти – до Києва, де він зараз і проходить лікування.

Начебто все добре, але залишилася одна прикра деталь - Саші не повернули телефон.

Коли вже був у іншому місті, боєць зателефонував на свій номер, йому відповів жіночий голос. Жінка сказала, що вона – медсестра та пообіцяла передати телефон. Але не передала, а після повторного дзвінка вже ніхто не відповів.

Телефон для пораненого бійця – не просто грошовий еквівалент речі. За його словами, це подарунок мами, в ньому багато особистих фотографій, які збереглися лише на карті пам'яті апарату.

Олександр Лебедєв має всі документи на телефон, але, перш ніж писати заяву в поліцію, він звернувся до редакції "ТЕХНОПОЛІСУ" з проханням посприяти у поверненні телефону. Можливо, сталося якесь непорозуміння.

Нагадаємо, на маршруті Дніпро-Курахово водій мікроавтобуса відмовився везти військового, якому не вистачило на квиток.