Розташоване за 9 км від Лиману селище Дробишеве Краматорського району з травня по вересень 2022 року було окуповане російськими військами. До повномасштабного вторгнення тут проживали близько 3 тисяч людей. Зараз втричі менше. За період окупації, розповідають місцеві жителі, тут не вціліло жодної хати. Знищена і амбулаторія.

Як у Дробишевому оговтуються від так званого “руского міра”, порають господарство і отримують медичну допомогу — у репортажі Суспільного.

"Як стояла Росія, то у мене — коза і сухарі. Вижила на сухарях і на молоці. Оце моя їжа була. І закрутки всі поїли. У мене такого ніколи не було, роками стояло варення, а це - все поїли", — каже жителька селища Світлана. Із нею знімальна група поспілкувалася у черзі до лікаря. Жінка радіє, що нині є доступ до ліків і медичної допомоги. Тут приймає сімейний лікар та психологиня організації "Лікарі без кордонів". Під мобільну клініку обладнали вантажний контейнер, бо не змогли знайти жодної вцілілої будівлі, яка могла б служити тимчасовим медичним кабінетом.

Під час тимчасової окупації, говорить жінка, жили без світла. Вогнище, пічки — усе було надворі, так і виживали.

"Тоді ми жили як у концтаборі", – розповідає Світлана. 

Місцева медсестра Наталія розповідає: рятувала людей як могла, а нині приймає у контейнері організації "Лікарів без кордонів", бо амбулаторія практично повністю зруйнована.

"Що було в мене, тим і допомагала. Свої ліки були, щось з амбулаторії змогла врятувати. Люди до мене додому йшли, і я їм допомагала. Кому укол, кому пігулку, кому тиск поміряєш, бо у людей погоріло все... Зараз працюю у контейнері "Лікарів без кордонів": щодня тиск міряю, уколи роблю, на цукор перевіряю", — говорить медсестра.

"У нас медицина – це одна наша Наташа. А нас 800 людей тут, вона нас обслуговує, дає ліки, виписує щось, як голова крутиться і погано. Тому ми дуже вдячні, як до нас приїжджають лікарі", — каже Світлана, яка прийшла зробити укол.

Сімейний лікар мобільної клініки "Лікарів без кордонів" Іван Афансьєв — з Волновахи. Виїхав торік у березні, коли місто ще не було окуповане. Пропрацював там сімейним лікарем 22 роки.

"З дитинства мріяв як медик працювати в "Лікарях без кордонів". Але ніколи не думав, що це буде в Україні. Тут у мене вантажний контейнер, обладнаний під прийом. До цього приймав пацієнтів у траку — спеціальній медичній автівці з будкою. Нормально працюється. Є тонометр, пульсоксиметр, шпатель, фонендоскоп. І ще у медсестри є глюкометр і отоскоп – кому треба, дивимося вуха, якщо є скарги", — розповів чоловік.

За його словами, найчастіше звертаються люди з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця. Ледь не в кожного пацієнта — психологічні розлади, тому в бригаді є психологиня.

"Є дуже нестабільні люди, є з гострими розладами. Ми їх приймаємо. Їм вкрай необхідна психологічна підтримка і підтримка сім'ї. Тож ми працюємо як і з ними, так і з тими, хто їм допомагає. Говорять частіше за все про те, що вони пережили і що їх чекає у майбутньому. Це такі питання, які їх турбують і вони не знають, з ким їх можна проговорити. Просто проговорити. Вони тут, як кажуть, "варяться в одному котлі", уже один з одним про все перебалакали, а хочеться ще комусь розповісти, проговорити хоча б для себе", — каже психологиня мобільної клініки "Лікарів без кордонів" Ксенія.

Жителька селища Світлана говорить: відколи звільнили Дробишеве, то потроху ремонтують дороги, відкрили дві крамниці, а ще пустили соціальний автобус, який безоплатно щотижня возить у Слов`янськ, де можна сходити у банк.