В двадцятому сторіччі люди опинились у абсолютно індивідуальному вимірі. Раніше було простіше. Людина належала до певної касти,  цеху, соціального стану, класу. Вона відчувала цю належність, ідентифікувала себе, знала своє місце у суспільстві, до якої групи належить. І раптом  люди опинилися самі.  Вони об’єднуються, бо хочуть це робити, відчувають в цьому потребу, але щось змінилось із характером комунікацій. Механізми соціальних мереж, в яких найчастіше йде спілкування між людьми, сприяють неусвідомленому групуванню людей. 

Йде створення ілюзії, що отак як думає ця людина треба думати всім, а ті, хто думають не так, – не мають рацію.  Йде створення того, що називають інформаційними бульбашками. На однаковий запит у різних людей у пошуку в браузері можуть бути зовсім різні результати та різна інформація. Це залежить від того, що раніше людина шукала, в якому браузері працювала, який цифровий слід залишила. І там пишуть про теми, цікаві цій окремій людині, а на сторінці іншої людини про це взагалі не пишуть. І проблема не в тому, що підбирається коло однодумців, а в тому, що це коло замикається, і людина існує в цьому світі, де ця певна думка є пріоритетною. І між цими ізольованими бульбашками  майже немає взаємодії, люди не чують один одного і не розуміють. 

 Ще гірше, люди не бачать альтернативних (протилежних) точок зору, іншої «некомфортної» для них інформації, що потенційно може розширити  світогляд, зробити більш толерантними до інших точок зору чи навіть спонукати змінити думку про щось. Люди вважають, що  світ обертається навколо них і саме так, як вони його собі уявляють. В результаті виникає враження, що ваша (одна) точка зору панує всюди. Начебто вся стрічка новин у вашому особистому профілі у соціальній мережі – це віддзеркалення життя та вподобань решти людей. Звісно, це не так. І якщо раптом у стрічці з’явиться людина з протилежними поглядами (бо він також «продукт» своєї бульбашки), ми можемо «справедливо», з нашої точки зору, вступати з ним у дебати, що може призвести до конфліктів. 

Правозахисник Максим Буткевич так прокоментував негативний аспект інформаційних бульбашок: «Якщо ми перетворюємось інформаційно, комунікаційно в набір таких бульбашок, то це розриває тканину соціальної солідарності. Тоді ми не є єдиним цілим, а стаємо набором групок, які замкнуті у своєму світобаченні, самовпевнених у своєму світосприйнятті. І це є великою загрозою.» Максим  пропонує постійно ставити під сумнів наші суб’єктивні думки «найправильніші у світі» і робити це аргументовано. Потрібен діалог, дискусії і якщо цього не відбувається ми твердо знаємо, що моя думка найвірніша у світі і все ! Інших думок правильних чи не правильних,  окрім моєї, просто не існує, вони не мають права на існування. Така позиція може привести до будь-яких страшних наслідків. І якщо хтось бажає нав’язати комусь свою думку, то потім хтось комусь захоче нав’язати і спосіб життя. І якісь обмеження. А це вже фізичний примус, це вже перехід до насильства.

Що робити, аби вирватися з бульбашки фільтрів?

1. Підписатися на кілька сторінок платформ, медіа чи особисті профілі, що суперечать вашим поглядам. Інші точки зору, протилежні думки, з якими ми не завжди погоджуємося, важливі, щоб про них знати. 

2. Використовувати режим анонімного перегляду, видаляти історію пошуку, чистити кеш та видаляти або блокувати файли cookie, вимкнути на смартфоні геолокацію. Це потрібно робити, щоби інформація про вас та ваші дії не зберігалася в браузері.

3. Перевірити налаштування акаунтів в соціальних мережах. Так само ваша інформація може збиратися і на її основі «будуватися» результати пошуку в браузерах.

На зустрічі з журналістами в рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства очільниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України Любов Цибульська зазначила, що створення такого центру буде сприяти освітній діяльності та навичкам комунікацій. Вона визначила пріоритетні напрямки роботи, а саме: стратегічні комунікації, протидія дезінформації та створення доказової бази інформаційної агресії Кремля. «Ми збираємо до купи все, що було напрацьовано громадянським суспільством за ці сім років. Збираємо все на одній онлайн платформі і починаємо створювати свій продукт. Якщо хтось захоче подивитись, наприклад, російські наративи, дослідження про мілітаризацію Криму, дослідження про сайти-сміттярки – будь ласка, вони зібрані в одному місці. Ми збираємо доказову базу інформаційної агресії з боку Росії, де буде все структуровано» - зазначила Любов Цибульська. 

«Одним із завдань Центру комунікацій та інформаційної безпеки є адвокація зусиль на міжнародному рівні. Планується встановити контакти з подібними центрами в інших країнах, щоб спільними зусиллями боротися з російською пропагандою. Загроза полягає в тому, що Кремль веде боротьбу на інформаційному просторі, намагаючись розділити, роз’єднати та розвалити будь-яку єдність та спільність в Україні. Коли ми будемо роз’єднані, то нас легше побороти» - зауважила Любов Цибульська.