Генератори зображень на базі штучного інтелекту (ШІ) досягли такого рівня майстерності, що створювані ними обличчя часто здаються людям більш живими та справжніми, ніж реальні фотографії.

Проте нещодавнє дослідження британських психологів з університетів Лідса та Редінга проливає світло на те, як людство може протистояти цифровим маніпуляціям, пише techno.nv.

У межах наукової роботи, результати якої опубліковані в журналі Royal Society Open Science, дослідники протестували 664 добровольців. Учасників розділили на дві категорії: людей із типовими навичками та так званих «суперрозпізнавачів» — осіб, які мають природний феноменальний хист до ідентифікації та порівняння облич.

Завдання було непростим: піддослідним показували портрети, створені за допомогою генеративно-змагальних мереж (GAN), та реальні знімки. У першому тесті потрібно було визначити, чи є обличчя результатом роботи ШІ, а у другому — обрати підробку з-поміж двох запропонованих варіантів.

Результати виявилися тривожними: група без попередньої підготовки продемонструвала низьку ефективність. Звичайні люди впізнавали ШІ-обличчя лише у 31% випадків, тоді як суперрозпізнавачі — у 41%. Враховуючи, що половина зображень була фальшивою, ці показники навіть нижчі за статистичну ймовірність випадкового вгадування, що підтверджує надзвичайну реалістичність сучасних алгоритмів.

Ситуація кардинально змінилася після короткого навчання. Дослідники провели для частини учасників 5-хвилинний інструктаж, під час якого пояснили характерні «промахи» нейромереж: відсутність або деформацію зубів, а також специфічне розмиття на межі волосся та шкіри, яке часто вимірюється лише кількома міліметрами, але є ключовим маркером підробки.

Після навчання точність звичайних людей зросла до 51%, що фактично дорівнює шансу випадкового вибору. Проте «суперрозпізнавачі» зробили значний стрибок, досягнувши показника у 64% правильних відповідей.

Ейлід Нойєс, дослідниця з Університету Лідса, наголошує, що з розвитком технологій ШІ стає дедалі простіше створювати підробки й дедалі складніше їх виявляти. Такі зображення стають інструментами в руках шахраїв — від створення фальшивих профілів у соцмережах до складних схем викрадення особистих даних.

Авторка дослідження Кеті Грей з Університету Редінга додає, що розроблена ними методика є простою та доступною. Поєднання природних здібностей людей до розпізнавання облич із цілеспрямованим навчанням може стати надійним бар'єром для забезпечення безпеки та перевірки особистості в цифровому просторі.