Учені з Університету штату Огайо проаналізували геноми понад 1700 вірусів, витягнутих із льодовиків Гулія на Тибетському плато, що дозволило отримати у 50 разів більше інформації про віруси, ніж усі попередні дослідження льодовиків, пише Успіх in UA.

Льодовики Гулія, розташовані на висоті понад 6 кілометрів у Гімалаях, стали об’єктом інтенсивних досліджень завдяки своїй ролі як природних “морозильників”, які зберігають детальні записи про минулі екосистеми та кліматичні зміни на Землі. Вивчення геномів 1705 видів вірусів, витягнутих із крижаних кернів цього льодовика, дозволило вченим зробити значний прорив у розумінні того, як віруси і їхні господарі адаптувалися до екстремальних умов минулих кліматичних змін.

Ці віруси, що не становлять небезпеки для людини, заражали мікроорганізми, а не тварин або людей. Однак їхній геном надає унікальну можливість дослідити механізми адаптації до зміни клімату, що відбувалася тисячоліття тому. Наприклад, дослідники виявили вірусне співтовариство, яке існувало 11 500 років тому — в епоху переходу від льодовикового періоду до теплого голоцену. Це свідчить про те, що віруси активно реагували на зміни в навколишньому середовищі, можливо, сприяючи адаптації своїх господарів до нових кліматичних умов.

Цікаво, що приблизно чверть виявлених вірусів має генетичну схожість з організмами, знайденими в інших частинах світу, таких як Близький Схід або Арктика. Це відкриття підкреслює глобальний характер кліматичних змін і їхній вплив на екосистеми Землі. Аналіз еволюції вірусів у періоди інтенсивних кліматичних змін може надати важливу інформацію про те, як сучасні віруси можуть реагувати на майбутні зміни в екосистемах.

Таким чином, дослідження геномів стародавніх вірусів, збережених у льодовиках, надає вченим унікальний інструмент для вивчення історії кліматичних змін і адаптаційних процесів, що відбувалися на Землі протягом тисячоліть. Ці знання можуть бути корисними для розуміння того, як сучасні екосистеми будуть реагувати на нинішні та майбутні кліматичні виклики.