Важливість спорту для суспільства в цілому й особистості зокрема показало повномасштабне російське вторгнення. Спортивний фронт Донеччини опинився за межами області, це, звісно, неабияка перешкода. Проте, як знаємо, що нас не вбиває, те робить тільки сильнішими. 

Є люди, для яких спорт – це не просто спосіб життя, а саме життя. Відібрати у такої людини можливість займатися спортом - все одно, що перекрити кисень. Як приклад цього - бліц-інтерв'ю тенісиста Леоніда Станіславського в телевізійному сюжеті новин під час перших місяців російського вторгнення. Коли ворог бомбив Харків, а містяни не знали, як врятуватися від війни, 97-річний на той момент спортсмен, який перебуває в Книзі рекордів Гіннеса, думав лише про те, як тепер грати у теніс.

До речі, Леонід Станіславський виїхав із Харкова і зараз мешкає у Литві. За його пропозицією Міжнародна федерація тенісу створила нову вікову категорію змагань – 90+. В ній найстарший тенісист світу виборов на світових чемпіонатах срібну й бронзову медалі та отримав нагороду як найсильніший тенісист планети у  цій віковій категорії. Свій 100-річний ювілей Леонід Станіславський, як і мріяв, відсвяткував на тенісному корті. 

Соьгодні 101-річний тенісист живе в пансіонаті  для літніх людей у місті Тракай, що неподалік литовської столиці, тренується і мріє ще зіграти у чемпіонаті світу.

 Леонід Станіславський. Фото - Громада.Груп

Переоцінити важливість спорту зараз неможливо. Бій Усика на ринзі чи матч футбольної збірної не поступиться жодному патріотичному блокбастеру, а за емоціями - перевершить. Це драйвовіше, крутіше. Це згуртовує.

Зараз взаємозв'язок між спортсменами та ЗСУ тісний, як ніколи. І це зрозуміло, перші представляють нашу країну на міжнародній арені, другі захищають її суверенітет. Зараз немає і не може бути такого спортивного заходу, який пройшов би без хвилини мовчання на згадку про загиблих чи без подяки нашим збройним силам за можливість проведення змагань. 

 "Вважаємо, що це очко здобули завдяки Збройним Силам України", - сказав наставник збірної України з футболу Сергій Ребров після дуже непростого матчу зі збірною Англії, в якому наша команда змогла втримати нічию. До речі, Сергій Ребров – один із перших випускників Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю ім. Сергія Бубки.

2015 року коледж змінив місце дислокації з Донецька на Бахмут. З початком повномасштабного вторгнення опинився у Полтаві. Поняття «спортивна Донеччина» вийшло за межі області і розширило свою географію до планетних масштабів.

 ***

Першою найпомітнішою ластівкою, яка випурхнула з Донецької області у 2014 році, стала футбольна команда «Шахтар», яка змінила з того часу не одне місце дислокації. Багато спортивних організацій на той час перебралися на підконтрольну Україні частину Донецької області. Але повномасштабна агресія та знищення росіянами таких міст, як Маріуполь, Лиман, Бахмут, змусили їх шукати безпечніші місця. 

І зараз чемпіонати області з різних видів спорту проходять у Дніпрі, Києві, Полтаві, Ужгороді тощо. 

Деякі спортсмени виступають за кордоном. Приміром, юніорська команда з пляжного волейболу (дівчата 2006 р.н.) грає в чемпіонаті Польщі. Тут можна зауважити, що значну підтримку донецьким спортсменам у тренуваннях та змаганнях надає вся світова спільнота, міжнародні та європейські федерації. 

- Сьогоднішня наша робота ніяк не може порівнятися з тією, що була до війни. Ми вимушені були переїхати уже вдруге. Попри все була організована і відновлена робота усіх 22 комунальних закладів. Збережено більше 500 штатних одиниць. Всі вони сьогодні працюють, отримують заробітну плату, виконують свої функціональні обов'язки, - розповідає начальник управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації Володимиром Мицик.

 6 листопада відбулася відеоконференція за участю заступників керівників військових адміністрацій населених пунктів Донецької області та райадміністрацій з питань розвитку фізичної культури та спорту в територіальних громадах, а також керівників обласних та місцевих організацій фізкультурно-спортивної спрямованості

Багато робиться Донецькою обласною державною адміністрацією задля збереження спортивного потенціалу. Так, десятки спортсменів і десятки тренерів щомісяця отримують стипендії.

 ***

На превеликий жаль, війна руйнує все навколо - б'є й по спорту. За роки російської агресії на Донеччині зруйновано або пошкоджено десятки спортивних споруд – стадіонів і спортивних комплексів.

У нині деокупованому Лимані під час бойових дій знищено унікальний (такий був один на всю Україну) спорткомплекс для тренувань велосипедистів

Знищено інфраструктуру в Бахмуті, який називали спортивною перлиною Донеччини. Зруйновані льодова арена та спортивний комплекс міста Дружківка, спортивно-оздоровчий комплекс міста Миколаївка.

Але все це можна відновити, відбудувати.  

***

Не можна відновити і повернути тих спортсменів, які, крім спортивного фронту, тримали ще й фронт у лавах ЗСУ.

Помер внаслідок поранень, одержаних у боях під Бахмутом краматорець Михайло Сафронов. Михайло грав професійно у шахи, тренував дітей.

Став Героєм "Азовсталі", під час обстрілу якої й загинув, Михайло Попов, майстер спорту України з греко-римської боротьби.

Загинув у бою під Сватовим 53-річний Ігор Чечинов, президент ГО "Донецька обласна федерація рукопашного бою "Донбас", старший тренер з рукопашного бою.

Загинув у полоні 25-річний Дан Звоник. Чемпіона України з кіокушинкай карате, володара Кубка Світу з ХонКіокушин та Кубка Європи (IKO Sosai) стратили окупанти.

Під час обстрілу ангару з полоненими в Оленівці загинув 25-річний боєць полку "Азов" боксер-професіонал Станіслав Артеменко.

24-річний легкоатлет Данило Горбенко був смертельно поранений у бою в Луганській області.

Під час виконання бойового завдання на Донеччині смертельні поранення отримав 38-річний Сергій Колоколов – тренер-викладач Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з важкої атлетики.

29 жовтня 2025 року при виконанні бойового завдання на Луганщині загинув кандидат у майстри спорту України з дзюдо уродженець Слов'янська Андрій Сіробаба (на фото).

Крім загиблих на полі бою, є ще й жертви російських обстрілів. Так, у своїй квартирі в Маріуполі загинув Євген Обедінський, колишній капітан збірної України з водного поло. Найбільш трагічною є смерть від російських обстрілів безневинних дітей заблокованого окупантами Маріуполя: 11-річної гімнастки Катерини Дяченко та 14-річної важкоатлетки Аліни Перегудової.

Внаслідок обстрілу росіянами Костянтинівки загинув бронзовий призер Чемпіонату України з греко-римської боротьби 24-річний Данило Залевський. 

Цей перелік, на жаль, можна продовжувати. Лік загиблих - так чи інакше причетних до спорту - пішов на десятки. Хвилини мовчання за ними складуться в роки... 

Без сумніву їх згадують і тоді, коли піднімають прапор на честь перемог.

***

Останніми значущими нагородами стали ордени й медалі, якими було нагороджено спортсменів і тренерів Донеччини за досягнення у ХІІ Всесвітніх іграх.

Указом Президента України №681/2025 відзначено спортсменів і тренерів, які вибороли медалі ХІІ Всесвітніх ігор, що відбулися в серпні поточного року в місті Ченду у Китаї. Серед них 9 представників Донеччини: вони допомогли національній команді здобути 7 із 44 нагород – три золоті, дві срібні та дві бронзові, що дозволило Україні посісти третє загальнокомандне місце.

Орденом «За заслуги» I ступеня постановлено нагородити Володимира Рисєва – срібного призера Всесвітніх ігор з пауерліфтингу у важкій категорії.

Ордена «За заслуги» III ступеня удостоєні:

- Костянтин Мусієнко – чемпіон Всесвітніх ігор з пауерліфтингу у важкій категорії;

- Владислав Руднєв (на фото) – двічі чемпіон Всесвітніх ігор з боротьби самбо: у особистих змаганнях у ваговій категорії 79 кг та в командному турнірі в бойовому розділі самбо;

- Сергій Руднєв – тренер чемпіона Владислава Руднєва;

- Сергій Федоренко – старший тренер збірної України з пауерліфтингу, наставник срібної призерки Дар’ї Русаненко та бронзової призерки Анастасії Дерев’янко.

Орденом княгині Ольги III ступеня відзначені:

- Альона Бичкова – тренерка з пауерліфтингу, наставниця срібного призера Володимира Рисєва та бронзового призера Олексія Бичкова;

- Дар’я Русаненко – срібна призерка Всесвітніх ігор з пауерліфтингу у суперважкій категорії.

Медаллю «За працю і звитягу» нагороджені:

- Олексій Бичков – бронзовий призер Всесвітніх ігор з пауерліфтингу у суперважкій категорії;

- Анастасія Дерев’янко – бронзова призерка Всесвітніх ігор з пауерліфтингу у легкій категорії.

Спортсмени та тренери Донеччини довели, що багаторічна кропітка праця, наполегливість і любов до своєї справи, сила духу й жага до нових перемог здатні прославляти Україну у різних куточках світу

Ці успіхи є гордістю Донецької області та залишаються надихаючим прикладом для молоді.

PS. Десять років тому у Краматорську відбулася зустріч ветеранів українського ель класіко - футбольних клубів «Шахтар» і «Динамо». Тоді «Шахтар» уже рік, як грав за межами Донеччини. Присутній на зустрічі ексфорвард «Шахтаря» Віктор Грачов під час пресконференції сказав, що, як би де не було добре, а хочеться додому. Про те ж саме каже і Леонід Станіславський, який хоче повернутися до рідного безпечного Харкова. Сьогодні багато хто з наших спортсменів, напевно, повторив би ті самі слова і висловив би те саме бажання. Не пам'ятаю хто, але казав: якщо всі будуть бажати одного й того ж - воно обов'язково збудеться.