Поки одні українці боронять країну зі зброєю в руках, інші — з пензлем і палітрою — боронять її пам’ять, її красу, її душу. 

У важкі часи війни, коли гинуть люди і зникають цілі міста, мистецтво стає тихим, але переконливим свідком історії. Саме такою мовою пам’яті говорить художник із Донеччини Сергій Сметанкін — людина, чия творчість зберегла вигляд десятків підприємств, заводів і краєвидів, яких більше немає. Вони зруйновані російськими обстрілами, але живуть на його полотнах.

Сергій Сметанкін — член Національної спілки художників України, лауреат Премії імені Богдана Хмельницького за найкраще висвітлення воєнної тематики. Його роботи експонувалися в Україні, Польщі, Словаччині, Франції, Італії. А ще він — волонтер, який більшість зароблених коштів спрямовує на допомогу українським військовим. Частину картин митця продають на благодійних аукціонах його друзі — відомі музиканти Арсен Мірзоян, Тоня Матвієнко, Віктор Бронюк. За виручені кошти купують дрони, техніку радіоелектронної боротьби, спорядження.

Після 2014 року, коли Росія розпочала війну проти України, Сметанкін розірвав усі зв’язки з російським мистецьким середовищем, залишивши майстерню в Сочі. Відтоді він працює у прифронтовому Слов’янську, лише за кілька десятків кілометрів від лінії бойових дій. У його домі часто немає світла, а у фарбах замерзає олія, тож він розпалює камін і продовжує писати. 

Особливу увагу привертає його серія «Завдяки» — полотна, написані на дошках від ящиків для патронів і уламках ракет. Це не просто нова художня техніка, це справжній окопний живопис — мистецтво, що виростає з війни. Саме за цю серію робіт Сметанкін отримав Премію імені Хмельницького від Міністерства оборони України.

Полотно із серії «Завдяки», написане на дошці від ящика для боєприпасів — приклад «окопного живопису», коли матеріали війни перетворюються на мистецьке свідчення. Фото - архів Сергія Сметанкіна

  Благодійний аукціон робіт на підтримку ЗСУ. Фото - відкриті джерела

Та ще до війни його талант зберіг іншу пам'ять — мирну, індустріальну, багату на колір і рух Донеччину. У його роботах — краєвиди рідного краю, шахти й доменні печі, зелені долини й заводські корпуси, які сьогодні існують лише в його картинах. У них — не лише ностальгія, а й глибока повага до людей праці, до землі, що годувала і творила.

«Я хочу, щоб мої роботи показували, що Донеччина — це не лише терикони й війна. Це край талантів, краси, сили духу», — говорить митець.

У 2023 році «Укрпошта» представила серію поштових марок, створених за мотивами картин Сергія Сметанкіна. Одна з марок відтворює його знамениту роботу «Донецький краєвид», інша — картину «Тепло землі», присвячену шахтарям. Кожна з них — ніби лист із України, нагадування світові про ціну миру і про людей, які не дозволяють зникнути своїй землі навіть під ворожими ракетами.

Поштові марки, натхненні живописом Донбасу — мініатюрний носій пам’яті, що мандрує світом і нагадує про культурну спадщину регіону. Фото: відкриті джерела / Укрпошта

Краматорськ, проспект Миру. Мирний на картині художника та зруйнований у вересні 2025 року. Фото: міська рада Краматорська

Святогірськ. Вид на Лавру і зруйнований міст через річку Сіверський Донець. Фото: Олена Максименко

Авдіївський коксохімічний завод у квітні 2024 року. Фото з окупаційних джерел

 Шахта «Покровська» на Донеччині. Фото - підрозділу ЗСУ «Гострі Картузи»

Фото з архіву Сергія Сметанкіна

Цей матеріал створено в межах проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.