Порядок життя у суспільстві значною мірою прописаний на сторінках нормативно-правових актів. Вони визначають обсяг можливої та належної поведінки, завдяки чому формується загальна дисципліна й взаємоповага. Тому, щоб документ, який регулює життя людини набрав чинності, має відбутися його експертиза.

Які нормативно-правові акти підлягають та не які підлягають державній реєстрації?

Державної реєстрації потребують нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов’язків громадян, юридичних осіб та мають міжвідомчий характер.

Така процедура полягає у:

– проведенні правової експертизи на відповідність Конституції та законодавству України;

– прийнятті рішення про державну реєстрацію;

– присвоєнні нормативно-правовому акту реєстраційного номера;

– занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Разом з тим, на державну реєстрацію не подаються акти:

• персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, тощо);

• дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

• оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

• якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

• спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств та не мають нових правових норм;

• рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру.

Хто здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів?

Міністерство юстиції та його міжрегіональні управління здійснюють реєстрацію нормативно-правових актів відповідно до компетенцій органів, які є суб’єктами нормотворення.

Відтак Мін’юст перевіряє нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а міжрегіональні управління – міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та їх структурних підрозділів.

Якщо дія нормативно-правового акта поширюється на території інших адміністративно-територіальних одиниць, він реєструється в міжрегіональному управлінні Мін’юсту за місцезнаходженням суб’єкта нормотворення.

Які існують вимоги до державної реєстрації нормативно-правових актів?

Оригінал нормативно-правового акта подається на державну реєстрацію протягом 3 робочих днів після його прийняття. Такий документ має відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства, узгоджуватися з раніше прийнятими актами й викладатися згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроєктувальної техніки. 

Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються:

• пояснювальна записка;

• порівняльна таблиця;

• документи про зовнішнє погодження;

• рішення ДРС про погодження проєкту регуляторного акта;

• довідка щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу;

• висновок Мінцифри про проведення цифрової експертизи;

• висновок про проведення гендерно-правової експертизи.

Мін'юст та його міжрегіональні управління мають право залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для проведення аналізу нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію.

Тривалість проведення державної реєстрації становить 15 робочих днів. У разі потреби цей строк може бути продовжений, але не більш як на 10 робочих днів, але про це потрібно повідомити орган, який надіслав документ.

Чому можуть відмовити у державній реєстрації нормативно-правових актів?

Порушення вимог, яким має відповідати нормативно-правовий акт є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. Тому, щоб подібного не сталося акт повинен:

 не суперечити Конституції та законам України;

 не порушувати чи обмежувати  встановлені законом права, свободи і законні інтереси громадян та юридичних осіб або покладати на них не передбачені законодавством обов’язки;

 не виходити за межі компетенції органу, що його видав;

 не містити норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень;

 відповідати вимогам законодавства про мови тощо.

Якщо нормативно-правовий акт прийнято суб’єктом нормотворення виключно без дотримання вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності (зокрема правил нормопроектувальної техніки), то орган державної реєстрації його реєструє. У рішенні відображаються зауваження і пропозиції щодо приведення положень такого акта у відповідність із законодавством.

Суб’єкт нормотворення якому відмовлено у державній реєстрації або зареєстровано нормативно-правовий акт із зауваженнями повинен врахувати всі їх та протягом 5 робочих днів, з дати отримання, подати для державної реєстрації виправлений нормативно-правовий акт або копію документа про його скасування. У разі відсутності в акті позитивних змін, орган державної реєстрації скасовує рішення про державну реєстрацію зареєстрованого нормативно-правового акта.