З «Новою-Європа» вийшов на зв'язок один із учасників заходу до Білгородської області з боку України 22 травня (ця людина називає те, що сталося, «рейдом»). Співрозмовник газети, громадянин Росії, попросив не називати його імені та навіть конкретного підрозділу, у складі якого він брав участь в операції. Ось його розповідь.

Джипи застрягли в окопах

Напередодні початку рейду зіпсувалася погода, і землю сильно розмило. Дорога до пункту прикордонного переходу перекопана, і рухатися доводилося прямо полем. Підходи до кордону сильно заболочені. Багато машин загрузли в бруді, і частина з них навіть не змогли брати участь у подальших діях. Через це на півдня було зірвано термін початку операції, і не всіх результатів вдалося досягти.

В результаті до кордону дістався десяток машин та бронеавтомобілів. Усього нас було близько 150 осіб.

Жодного артобстрілу із систем РСЗВ «Ураган» з боку України не відбувалося. Ми самі обробили пункт прикордонного переходу «Грайворон» із мінометів калібру 120 мм.

Пункт прикордонного переходу був добре укріплений. Там знаходилися з'єднані окопами бетонні довготривалі вогневі точки, і стояло чотири або п'ять одиниць БТР із 30-міліметровими гарматами та великокаліберними кулеметами. Окрім прикордонників, КПП охоронявся мотострілками. Коли ми під прикриттям танка пішли в атаку, то всі захисники розбіглися. Їхня документація залишилася на робочих місцях. Один із тих, хто тікав, не зміг зорієнтуватися в ситуації, потрапив під гарячу руку і загинув. Іншого прикордонника, який до вечора ховався у підвалі, потім узяли в полон.

Два БТРи ми завели. Як мінімум, один із них вдалося взяти як трофей. Доля другого мені невідома.

Відеозйомку, на якій видно два американські HMMWV (ХАМВІ), було зроблено на місці, де наші джипи провалилися в окопи біля КПП. Важку техніку не витримали кволі зроблені з колод мостки.

Вимерлі вулиці

Після захоплення КПП ми почали розподілятися за своїми напрямами роботи. Перша група йшла та попереджала мирних жителів, щоб ті не виходили з будинків та квартир. До райцентру вони дійшли швидко. Коли проходила друга хвиля, серед якої був я, у селах не було жодної душі. Вимерлі вулиці.

За кілька годин після початку операції росіяни очухалися і почали підтягувати свої частини, артилерію та авіацію. По нас розпочався активний вогонь із усіх видів зброї.  "Гради" били касетними боєприпасами. Ми бачили «Грачів» (штурмовик Су-25) та бойові вертольоти. Надвечір вони пристрілялися, і в нас з'явилися легко поранені.

Цікаво, що у Грайвороні росіяни почали обстрілювати артилерією не лише околиці, де знаходилися бійці РДК та легіону «Свобода Росії», а й будинки, які, як вони припускали, ми захопили, — відділ ФСБ, МВС, адміністрацію.

За розповідями очевидців, було чимало постраждалих серед цивільних.

У селах нас ніхто не намагався зупинити. Перший серйозний опір ми зустріли лише у районному центрі. Я дійшов до околиці містечка і далі вже вирішував поставлені переді мною завдання. Надвечір ми з групою товаришів по службі повернулися до кордону і наступного дня спокійно і організовано вийшли разом з БТР.

Я чув по рації, що нашим хлопцям удалося збити один гелікоптер неподалік Грайворона. Сам не бачив, але впевнений у цій події.

Наступного разу – обласний центр

Початковим завданням було захоплення районного центру. Якби всі наші сили вчасно змогли увійти до Росії і, рухайся ми за графіком, захопили Грайворон і встигли там добре зміцнитися, то ми могли б утримувати містечко хоч тиждень. Подивіться по карті – там дуже зручний ландшафт для оборони. Навколо річки та болота.

Ще однією метою, ймовірно, було військове містечко «Бєлгород-22». Ходили чутки, що там може бути тактична ядерна зброя. За бажання ми, мабуть, навіть могли б його захопити. Але такого наказу не надійшло.

Мені точно відомо, що з боку Росії є суттєві втрати «двохсотими» та «трисотими». Наші втрати я не розголошуватиму.

Ми лише вчимося. Наша міць зростає. Вдосконалюватимемося. Влаштовувати нові рейди. На зміну заходам диверсійних груп приходять загальновійськові операції. Якщо цього разу намагалися захопити райцентр, то наступного разу можемо спробувати дійти до обласного міста. Число охочих вступити до наших лав після таких акцій різко зростає. Народ проситься. Потік зростає. Адже ми не просто маргінальна група, а добре навчене, підготовлене та збройне з'єднання. До нас хочеться приєднатися.

Путін отримує дзеркальну відповідь. У Росії були «іхтамнєти», а тепер як бумеранг з'явилися ми, «настутнєти». Що посієш те й пожнеш!