Австрійський воєнний аналітик Том Купер повідомляє про події під Куп’янськом з 24 вересня по 3 жовтня.

Близько 20-21 вересня «купʼянська група ЗСУ» просунулася на схід і південь у Петропавлівку, Курилівку та Ківшарівку.

Росіяни спершу чинили слабкий опір, але потім кинули сюди 3-тю мотострілецьку дивізію, переформовану і підкріплену нетренованими резервістами, та кілька інших підрозділів із Бєлгорода. Атакували із району Арапівки, Володимирівки та Куземівки — ніяких маневрів, ніяких диверсій. Із потужною підтримкою авіації та артилерії росармія рушила на захід по відкритій місцевості.

Очевидно, українці одразу помітили росіян, розставили свої підрозділи на позиції і підготували артилерію. 

Карта Купʼянська та території 25-30 кілометрів на схід від міста. Червоні стрілочки показують приблизний напрям контратаки росіян на Петропавлівку, Курилівку та Ківшарівку. Сині показують приблизний напрям просувань українців від 30 вересня

Схоже, першою пішла в бій оснащена Т-90-ми 27-ма гвардійська мотострілецька бригада (ГМСБр). Вона атакувала Курилівку 24 вересня та в бою втратила багато танків Т-90 підбитими чи покинутими (навіть кілька днів потому українці все ще збирали рештки того підрозділу по полю бою). Наступною була БТГр у складі 237-го танкового полку, укомплектована танками Т-80 та БМП-2, знятими зі зберігання. Вона атакувала Петропавлівку та була вщент розгромлена 25–26 вересня. Здається, хтось нарахував з 10–11 Т-80-х, десь стільки ж БМП та МТ-ЛБ та ще під 40 одиниць іншої техніки на одному лише відео з поля того бою. З огляду на те, що до складу мотострілецької БТГр може входити одна рота з 10–11 одиниць основних бойових танків, дві чи три роти з БМП, а тоді ще десь стільки ж артилерії, то власне, так і виходить: розбили всю БТГр. Що стало тільки початком.

У вівторок, 27 вересня, росіяни знову почали наступ на Курилівку – із таким точно результатом: втратили ще одну БТГр. Тоді вони рушили в бік Ківшарівки і невдовзі втратили наступну БТГр. У цих двох сутичках українці дали росіянам зайти до населених пунктів, а тоді атакували з кількох боків: росіяни тікали, проте лік втрат особового складу йшов на десятки.

Українці також зазнали втрат. Але загалом підсумок цього герцю – очевидний: день за днем 27-ма ГМСБр та 3-тя мотострілецька дивізія (МСД) наступали хвиля за хвилею. У підсумку ж їх, буквально, розклали на молекули. Вони наїжджали на міни, по них била артилерія, у них влучали українські гранатомети, а тоді танки, а тоді ще й піхота з ПТРК.

Нарешті, після того, як 27-му ГМСБр та 3-тю МСД було знищено (можливо й 26-й гвардійський танковий полк разом з ними), Куп’янська група ЗСУ поприбирала на цих трьох полях бою та 30 вересня вирушила на схід.

Росіяни перекинули ще більше підкріплень з району Бєлгорода. Однак, судячи з паніки, яка шириться російськими соцмережами, схоже, що українці просунулися вглиб лінії фронту “аж занадто”.

Нагадаємо, що більша частина російських військ у Лимані, або здалися у полон, або знищені.