Після виходу українських військових із  Сєвєродонецька, його повністю окупували війська Росії і так званої ЛНР. У місті залишалися близько 8 тисяч мешканців, — таке число наводив голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.

Сєвєродончанин Олександр вперше за три місяці відвідав місто: наприкінці березня він разом із родиною виїхав у Старобільський район, планував евакуацію до Дніпра, але виїзд скасувався через обстріл цивільної колони.

Що побачив Олександр у місті, яке із 2014 року було адміністративним центром Луганщини, він розповів Суспільному.

Все нагадує тяжко поранену людину

"Я не очікував, що моє місто настільки зруйноване. Нові мости, нещодавно відремонтовані заклади, будинки — все нагадує тяжко поранену людину", — Олександр описує враження від руйнацій, які побачив у місті. До Сєвєродонецька він приїхав, щоби дізнатися, чи вціліло його житло, за можливості вивезти домашні речі.

"Немає комунікацій: світла, води, газу, немає українського зв'язку. І люди, які залишаються тут жити — вони стали іншими... З порожніми очима. Хтось варить їжу на вогнищі, хтось стоїть у черзі за гуманітаркою, хтось везе воду велосипедом. Скрізь купи сміття. Це суцільний жах".

ПОСЛУГИ ТА СЕРВІСИ

У місті працює "супермаркет", у продажі продукти російського, білоруського та виробництва так званих ЛНР та ДНР.

"Ціни вище відсотків на 20-30, ніж на Старобільщині, де ми живемо. У Лисичанську, я читав, продають ковбасу за 1400 рублів (приблизно 850 грн – ред). На полицях багато товарів одного найменування, немає асортименту", – каже Олександр.

Електрики, централізованого газо- і водопостачання у місті немає.

"Мобільні телефони заряджають у місцях, де працюють генератори. У центрі – неподалік від "Джазу". Нещодавно запрацював зв'язок "Лугаком".

Сполучення між новоокупованими районами і тими, що підконтрольні "ЛНР" із 2014 року, – суворо контролюється незаконною адміністрацією, – каже Олександр.

"Треба оформлювати перепустки. Їх видають на вулиці Федоренка після дактилоскопії та ретельної перевірки. Чекати "дозволу" потрібно понад тиждень, бо охочих багато".

КРАДІЖКИ І МАРОДЕРСТВО

Забрати речі зі своєї квартири Олександрові не вдалося: її розграбували мародери.

"Двері до квартири були вирвані, всередині немає нічого. Вивезли все, навіть електричні розетки зі стін повиривали та зняли лінолеум. Якщо дадуть воду чи газ – буде біда. Бо в багатьох квартирах, як і у нашій, немає кранів, відрізані шланги. Весь будинок або злетить у повітря, або затопить. Відчуття дому тут більше немає".

"Навіть не можу уявити, скільки часу та коштів потрібно, щоби все це відновити, відбудувати. І як тут можуть жити люди? Не всі, хто залишився, – пенсіонери, є й родини із дітьми. Цих я взагалі не розумію. Яке для них тут може бути майбутнє?!"— каже сєвєродончанин.

Раніше повідомлялось, що більшість населення Донеччини вже евакуйована.