Як ВПО через спорт розвивають громади - історії двох переселенців із Донецької області |
Існує думка, що внутрішньо переміщені особи – це переважно психологічно травмовані люди, яким складно дається соціальна інтеграція у життя нових територіальних громад. Це не завжди так. Дійсно, війна намагається вкрасти у нас частину життя та позитивні емоції, позбавивши можливості розвиватися, одержувати звичні задоволення, займатися улюбленою справою. Проте серед ВПО, на щастя, є такі люди, які своєю присутністю на новому місці можуть збагатити будь-яку громаду. Особливо поталанило тим громадам, які прийняли у себе ентузіастів спорту - ініціативних, інтелектуальних, дієвих людей, які, попри всі негаразди, реально опікуються розвитком спорту та навіть організовують на нових теренах міжнародні змагання. Без сумніву, двоє переселенців, про яких піде мова, відносяться до вище згаданої категорії ініціативних людей. Вони - майже ровесники, які народилися в одному місті, - за збігом обставин, сколесивши майже всю країну різними маршрутами, сьогодні знову опинилися в одному місті, але між собою наразі не знайомі. Проте тепер це тільки справа часу.
Гра на все життяГоворити про шахи з Ігорем Миколайовичем Шепелєвим можна годинами, можливо, днями та тижнями, але автор не пробував. Можна говорити про все, але рано чи пізно розмова перейде на шахи. Та й чи може бути інакше, якщо із прожитих 65 років людина протягом 62 років грає у шахи? Однак, якщо хтось при слові «шахи» згадає двох суперників, які нерухомо завмерли над дошкою з фігурами, і подумає, що шахи – це нудно, то помилиться. Шахи – цікаві, захоплюючі, а все навколошахове життя наповнене такими незвичайними сюжетами, що їх з лишком вистачить не для одного роману будь-якого жанру. - Вам не набридало грати у шахи? - Ніколи. Можливо, трохи зараз. А загалом ні. Ігор Шепелєв народився і ріс у Горлівці. Любов до шахів прищепив батько. Так, почавши грати із трьох років, Ігор Шепелєв догрався до майстра спорту. Був одним із тренерів Василя Іванчука. Також має відношення до успіху чемпіона світу Руслана Пономарьова, якого ще хлопчиком привіз до Краматорська, де, як відомо, знаходиться найкраща у світі шахова школа. Принаймні такою її визначив Гаррі Каспаров, і такою вона була донедавна. - З Русланом ми навчалися в одній школі – у 41-й. Щоправда, у різний час, – згадує Ігор Миколайович. – Цікаво вийшло, але за звання чемпіона світу Руслан Пономарьов боровся з моїм учнем, Васею Іванчуком. Більшу частину шахового життя Ігор Миколайович грає як слабозорий. У цьому ж таки статусі грає за збірну України. Так вийшло, що з армії, тоді ще Радянської, Ігор Шепелєв повернувся із частково втраченим зором. Молодий чоловік служив у Казахстані, у військах ППО, де отримав травму. З того часу зір відновити не вдалося. Але вдалося поступити на шахове відділення до Львівського інституту фізкультури, після якого молодий тренер 6 років пропрацював у Тернополі. Чи міг він тоді уявити, що двічі втікатиме в ці краї від війни, розв'язаної Росією? Звичайно ж ні. Тоді, а це було в 1986 році, Ігор Шепелєв з Тернополя виїхав до вищезгаданої кращої у світі шахової школи. Багато шахової води вибігло з того часу. У 2012 році Ігор Шепелєв у складі збірної України посів перше особисте та друге командне місце на Паралімпіаді в Індії. І аж до 2014 року працював у Краматорську, грав сам, тренував шахістів. А потім у шахове життя прийшла війна. – Коли навесні 2014 року Краматорськ разом із Слов’янськом захопили незаконні збройні формування, я із родиною переїхав до Горлівки. Але потім, як виявилось, і звідти довелося тікати, – розповідає Ігор Миколайович. Не зупиняючись на півдорозі, родина Шепелєвих – глава сімейства з дружиною, двома доньками та сином – приїхала до Львова. Там їм усім дав притулок колишній учень Ігоря Миколайовича Вадим Козяк. Чи міг тоді Ігор Шепелєв уявити, що ще раз проситиме притулку у свого учня? Звичайно ж ні. Тоді, скориставшись гостинністю львів'янина, Ігор Миколайович повернувся до Донецької області, а згодом як ВПО перебрався до Києва. І вже зі столиці 2022 року, коли росіяни бомбили місто, знову з усією родиною поїхав до Львова, до Вадима. Наразі шахіст орендує житло у Києві, де живе з родиною та собакою, сподіваючись повернутися на батьківщину. Працює в Київській республіканській комплексній ДЮСШ «Авангард», де навчає молодь. - Коли бачиш талановиту дитину, яка фанатіє від шахів, то мусиш дати їй якнайбільше, - розповідає про нюанси виховної роботи Ігор Миколайович, який в той же час грає і сам. Засмучується, що війна завдала українським шахам важких втрат, іноді непоправних. - Наша зірка Семен Мітусов перейшов у шахову федерацію Норвегії. Кирило Шевченко – у Румунській федерації. Камілла Грищенко зараз у Великій Британії. Там у кількох турнірах займала призові місця. Вона ще не в англійській федерації, але не виключено, що це питання часу. На війні загинув Михайло Сафронов – тренер юної краматорської шахістки Марії Козаченко… Коли це скінчиться, і що на нас чекає ще? – задається риторичним питанням шахіст, проте сам продовжує робити своє. На момент нашої зустрічі Ігор Шепелєв готувався до виступу в складі збірної України на міжнародному турнірі в Генуї. До речі, на цьому чемпіонаті Європи серед спортсменів з порушеннями зору команда нашої країни посіла третє місце, що вважається неабияким успіхом.
На другій дошці Ігор Шепелєв набрав 5,5 очок і посів шосте місце Переселенець із Донецька у воєнний час став посланником кросмінтонуГрати у кросмінтон Юрій Сазонов став, якщо можна так сказати, волею вітру. – Якось у 2011 році, це було в Донецьку, ми з приятелем вийшли у двір пограти у бадмінтон, – згадує Юрій Олександрович. - Але сильний вітер вирішив, що грати з воланом, незважаючи на відсутність ракетки, буде лише він. Почекавши трохи, гравці зачохлили ракетки та розійшлися по домівках. Хтозна, як би далі розвивалися події у спортивному житті Юрія Сазонова, якби за 11 років до того в одному берлінському парку не пройшли вдалі випробування спідера. Оскільки кросмінтон - це не футбол, який у всіх на слуху, і про нього знають не всі і не все, варто зробити невеликий історичний екскурс. Приблизно 2000 року в Берліні, у невеликому парку Кройцберг, Білл Брандес створив і спробував перші прототипи того волану, що сьогодні відомий як спідер. Ґрунтуючись на його винаході, компанія Speedminton GmbH перейняла цю ідею і в 2003 році розробила гру, яка сьогодні відома як кросмінтон. Ця спортивна розвага заснована на ідеї можливості грати в бадмінтон на відкритому повітрі на різних поверхнях без сітки з меншим і трохи важчим спідером (воланом). Згодом спортивна розвага стала видом спорту та підкорила світ. На сьогоднішній день, за деякими даними, налічується 2,5 мільйона людей, більшість із яких у Європі, а також в Австралії, США та Бразилії грають у цю гру. Перші регіональні та міжнародні турніри було зіграно у 2005 році. Тоді ж з'явилися перші клуби. Трохи пізніше, у 2007 році, було засновано перші національні федерації швидкісного бадмінтону у Німеччині та Швейцарії. За ними пішли багато країн. А того дня, коли вітер розвіяв плани нашого героя на гру в бадмінтон, прийшовши додому, він відкрив електронну пошту, в якій серед «спаму» знайшов лист із приблизно таким заголовком “Бадмінтон і сильний вітер? Рішення існує!” - Самі розумієте, що на той момент не відкрити цей лист я не міг, - каже Юрій Сазонов. Автором послання був власник першого в Україні інтернет-магазину з продажу інвентарю для гри в спідмінтон – такою була назва гри на той час. Так у Юрія Сазонова з'явився перший набір ракеток та воланів для нової гри, а вже у 2012 році він організував проведення першого турніру зі спідмінтону Donbass Open. Талант організатора у Юрія виявився ще в дитинстві, у Горлівці, де він народився. – Я організовував та проводив шахові турніри у дворі, – згадує Юрій. – Тоді це для мене стало захопленням і знадобилося надалі. У той час, як новий вид спорту почав прогресувати в країні, 2014 року до Донецької області прийшли російські терористи, а з ними й бойові дії. Юрій Сазонов змушений був виїхати із Донецька, отримавши статус ВПО. Разом із сім'єю він перебрався до Харкова, який за всю переселенську одісею нашого героя виявився єдиним містом, у якому йому не вдалося провести турнір зі спідмінтону. Зате з лишком цю прогалину заповнило наступне місто, яке стало тимчасовим притулком спортсмена – Краматорськ. З часу прибуття сюди у 2016 році Юрія Сазонова місто, можна сказати, стало столицею українського кросмінтону. І, до речі, саме у 2016 році спідмінтон отримав нову офіційну назву – кросмінтон. У Краматорську з 2016 до 2021 року проводилися як міські, так і обласні турніри, – чемпіонати Донецької області. Географія кросмінтону почала розширюватися – перші турніри пройшли у сусідній Дружківці. У цей період Юрій Сазонов разом із сім'єю переїжджає до Києва, залишаючи у Краматорську створену з його легкої руки федерацію. З переїздом до Києва розпочинається нова кросмінтонна ера у столиці країни. Нове місце дислокації – нові турніри. Дещо зіпсував життя кросмінтоністам коронавірус, але, звичайно, не так, як повномасштабне вторгнення країни-агресора. Обстріли Києва змусили переїхати Юрія до Бурштина. За 50 днів перебування йому вдалося створити передумови для проведення нового міжнародного турніру First ICO Crossminton Burshtyn Open 2023. Запланований на 29 квітня турнір, в якому особисту участь прийняв президент Міжнародної організації кросмінтону Матьяж Шуштершич, відбувся точно за розкладом і став історичною подією не тільки для Бурштина, а й для України в цілому.
Сьогодні Юрій Сазонов – знову у Києві. Війна війною, а у 66-річного спортсмена свої плани - організувати та провести шахово-кросмінтонний турнір із двоборства. Яким буде формат турніру, відомо лише його ідейному натхненнику, але його витоки, найімовірніше, знаходяться у тому самому дворі його рідного горлівського будинку.
|
||
| ||
Найбільш читане
- ЗАПРОШУЄМО ПРОСЛУХАТИ НОВИЙ ЕПІЗОД ПОДКАСТА ДОНЕЦЬКОЇ ТПП "ШВИДШЕ, ЕФЕКТИВНІШЕ, УСПІШНІШЕ: ІНСТРУМЕНТИ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ БІЗНЕСУ"
- Підприємець із Краматорська успішно скористався шансом, релокувавши бізнес до столиці
- ДОНЕЦЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА ЗАВЕРШИЛА СЕРІЮ ПОДКАСТІВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИКІВ БІЗНЕС-СПІЛЬНОТИ
- ЩО ВАРТО ПОЧИТАТИ ПІДПРИЄМЦЯМ ДЛЯ САМОРОЗВИТКУ
- Де брати актуальну бізнес-інформацію?
Даючи рекламу одночасно у дві газети - "Технополіс" и "Четвер", Ви заощаджуєте гроші, а реклама працює вдвічі ефективніше! Телефони відділу реклами:
(06264) 3-43-68
(06264) 3-57-44
050-855-05-12
Найкоментованіше
Опитування
Результати: 70
Погода у Краматорську
вологість:
тиск:
вітер:
Коментарі
-Зараз ні
-А зараз?