Внаслідок повномасштабної війни в Україні третина працездатного населення втратила роботу. Особливо складною ситуація виявилася для внутрішніх переселенців, які вимушені були залишити свої домівки. Майже всі герої та героїні цього матеріалу – мешканці Донеччини, які розпочали нове професійне життя, майже докорінно змінивши фах.
Одразу визначимося з тим, що цей матеріал не буде порадами, як знайти службу зайнятості, написати резюме і чекати на відповідь. До того ж вакансій не дуже і багато. Як розповіли в Донецькій обласній службі зайнятості, з початку року за її сприяння було працевлаштовано 850 ВПО. Для здобуття нових компетенцій та подальшого працевлаштування проходили профнавчання та підвищували свою кваліфікацію 443 переселенці, а ваучер на навчання отримали 80 осіб. Погодьтесь, цифри не вражають. Особливо з оглядом на дослідження. За результатами опитування групи «Рейтинг», працювати у звичайному режимі пощастило 36% українців, у яких робота була до війни; 17% - працюють частково; і лише 8% знайшли нову роботу.
Тож як саме проходив процес «переходу» від однієї професії до іншої у наших героїв? Які «плюси» та «мінуси» вони бачать у змінах фаху – особливо враховуючи, що відбувалися ці зміни не за власним бажанням.
Навчайтеся
Відбудова України неможлива без якісної освіти. І якщо зараз зміна професій проходить досить швидко – після закінчення курсів або шляхом власних спроб і помилок, то згодом стане питання отримання повноцінної підготовки. А це означає, що буде попит і на викладачів.
До війни Олександр Лукаш працював керівником конструкторського бюро на заводі. В перші дні війни росіяни повністю знищили всі виробничі потужності.
Як згадує Олександр, містоутворювальне підприємство, де все життя працював його батько, куди він прийшов після закінчення інституту, горіло протягом трьох днів.
- На підприємстві було знищено все обладнання. Стало зрозуміло, що швидко відновити роботу не вдасться. У мене сім'я – жінка і троє дітей, і просто чекати, як то кажуть, з моря погоди, я не мав права. Але і хапатися будь за що не поспішав. Одразу вирішив: треба діяти поступово. Заспокоював себе: у нас є певні заощадження, держава підтримує сім'ї з дітьми - з голоду не помремо, а це найголовніше.
Чоловік не впадав у відчай. Спочатку звернувся до Центру зайнятості, потім зателефонував усім знайомим – роботи за фахом не було. Тоді на своїй сторінці у фейсбук він опублікував таке звернення: «Друзі! Дуже потрібна робота! Маю ступінь кандидата наук, але готовий вчитися».
Зателефонував Олександру директор будівельного коледжу і запропонував спробувати себе як викладача з технології матеріалів.
Як згадує Олександр Лукаш, під час співбесіди директор сказав, що викладачу не обов'язково бути вчителем. Достатньо мати вищу освіту, глибокі знання з предмета, адаптивність і здатність вчитися самому.
- Я спробував, і мені сподобалося! Звичайно, дуже велике значення має позиція керівника і колективу, їхня відкритість до нової людини, яка прийшла ззовні та, яка, можливо, буде щось робити не так, - каже Олександр. - Але я зараз впевнений, що цю роботу не залишу. Здається, я знайшов себе. Знаєте, коли обирав собі професію, то більше слухав поради батька, а виявилося, що з молоддю мені працювати подобається. До того ж я впевнений, що, наприклад, спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія», яку отримують наші учні, стане найближчим часом провідною. Бо яка ж відбудова без будівельників?
Вірте у себе
У зв’язку з війною досить багато людей розпочали своє професійне зростання в нових для них галузях, хоча раніше таких планів не мали.
Ярослава Колісник закінчила інститут за спеціальністю міжнародні економічні відносини. Працювала у сфері комунікацій. Була успішною PR-менеджеркою в благодійній організації, займалася організацією інформаційних заходів в медіацентрі.
Здавалося б напрям вибрано, досвід напрацьовано, професія цікава, творча, потрібна. Але війна змінила плани дівчини.
- Через близькість бойових дій мені з родиною довелося покинути рідне місто. На новому місці я спершу шукала роботу за спеціальністю. Не виходило. Майже впала у відчай. А потім зрозуміла, що необхідно змінювати професію. Тоді я і почала перебирати варіанти, які б відповідали моїм особистим якостям.
Ярослава мислила в напрямі індустрії краси. В одній із соціальних мереж вона була підписана на дівчину, яка дуже цікаво розповідала про мистецтво створення манікюру і також проводила навчання.
- Я написала, що хочу вчитися, але зазначила, що грошей обмаль. Скажу чесно, що рідня не в захваті була від моєї готовності докорінно змінити фах, та ще й платити за це. Але я вирішила, що варто спробувати, Що я втрачу? Гроші. Що отримаю? Досвід та розуміння того, чи у вірному напрямі рухаюсь.
Під час проходження стажування Ярослава познайомилася з подологом - виявилося, що це майстер з педикюру, але не простий, а медичний.
- Мене це захопило, почала вчитися далі, успішно склала іспити та почала працювати подологом. Абсолютно не шкодую про зміну фаху. Попередній досвід мені стає при нагоді й на новій роботі. Те, що вмію комунікувати з людьми, – тільки на користь.
Тим, хто вирішив змінити фах, Ярослава Колісник радить шукати можливості – вони стовідсотково є. Мати позитивну самооцінку і вірити в себе.
Не бійтесь втратити «корону»
Лариса Кулінченко працювала головним бухгалтером приватного підприємства, яке через війну поставило свою діяльність «на паузу».
- Провести повноцінну релокацію було неможливо. Наше керамічне виробництво дуже зав'язано на сировинній базі. До того ж обладнання встановлено стаціонарно, і перевезти його просто неможливо, - розповідає жінка. – З родиною ми виїхали до родичів у село. Там і до війни майже не було роботи, та я не дуже цим переймалася – сподівалася на швидке повернення додому.
Через деякий час Лариса Вікторівна зрозуміла, що потрібно шукати роботу.
- Вирішила з цим питанням спершу звернутися до фахівців. Поїхала у районне містечко до Центру зайнятості. Спеціалісти зустріли мене дуже тепло, але одразу сказали, що бухгалтери не потрібні. Та і взагалі, є одна гарна вакансія для мене – знімати показники з газових лічильників, але зарплата мінімальна і з урахуванням проїзду з села, грошей зовсім не залишиться.
Втім, як згадує Лариса Вікторівна, бесіда продовжувалася. Її розпитали про наявні навички та навіть про хобі. Обіцяли зателефонувати, якщо з'явиться щось цікаве.
Дзвінок стався вже наступного дня: «Ви казали, що вмієте шити? Одне з релокованих підприємств шукає швачку. Може, спробуєте? Записуйте номер…».
- Шиття було моїм хобі. Та я ніколи не шила на замовлення і навіть не збиралася. Але домовилася про зустріч і поїхала. Чесно кажучи, сподівалася, що, може, запропоную свої послуги як бухгалтер.
Співбесіда була досить швидкою. Керівниця підприємства поскаржилися на брак спеціалістів і запропонувала Ларисі Вікторівні показати, що вона вміє - оформити, наприклад, кишеню. З завданням колишній бухгалтер впоралася добре й одразу отримала роботу.
Жінка зізнається, що на початку їй було дуже дискомфортно від думки, що з такої посади вона перейшла за машинку.
- У робочий процес я влилася досить швидко. І керівництво, і колектив мене підтримували. Звісно, я не професійна швачка, але вчуся швидко. Та і шити мені завжди подобалося. Щиро сподіваюся, що в цій сфері буду активно розвиватися й надалі, - каже Лариса Кулінченко.
Тим, хто роздумує змінювати професію чи ні, жінка дає пораду:
- Перейти з інтелектуальної професії у ремесло – це не «корону втратити», це можливість вижити та забезпечити себе і своїх дітей.
Прораховуйте
Щоб безболісно перейти працювати до нової сфери, слід попередньо зіставити всі фактори та зрозуміти, що опанування новою професією – це не тільки процес навчання, а й чітке розуміння своїх можливостей.
Ольга Ковалів за фахом математик.
- Перша моя робота – фахівець в науково-дослідному центрі продуктивності агропромислового комплексу. Цифри та формули – це моє, - каже Ольга.
Може через те жінка досить швидко досягла кар'єрних результатів – стала заступницею директора центру.
Та після декрету Ольга не вийшла на свою посаду, тому що кардинально змінила фах – стала журналісткою.
- Журналістика була моєю дитячою мрією. Я пройшла скорочені курси і після стажування мене взяли в місцеву газету. На новому місці я намагалася бути максимально корисною, і робота була в радість.
Ольга Ковалів успішно пропрацювала в газеті сім років. Та коли почалося повномасштабне вторгнення, редакція зазнала значних фінансових змін і провела скорочення штату. Ольга вимушена була стати на облік в Центрі зайнятості.
- Я розуміла, що в реаліях війни треба не чекати, а шукати нову роботу. Запитала себе: чим би я могла зайнятись? Знайомі порадили пройти навчання і спробувати себе в IT-сфері, бо за нею майбутнє. З урахуванням своєї освіти я знайшла курс на онлайн-платформі та почала вчитися. Мені все було зрозуміло, навчання проходило добре. До одного моменту… Наша викладачка, певно для того, щоб підвищити мотивацію слухачів, виставила оглядове відео, у якому йшлося про працевлаштування IT-спеціалістів. Зокрема про одного роботодавця, який на об'яву про вакансію за добу отримав 1200 заявок! Як математику мені нескладно було підрахувати свої шанси у досягненні успіхів на IT-ниві. Час працював проти мене. Я запізнилася на кілька років…
За словами Ольги, з усього слід робити висновки. Це теж досвід. Він буде плюсом. Тепер вона знову повернулася до створення інформаційного контенту, але це вже не журналістика.
Досягайте
- Я завжди любила зміни та виклики. Бажання здобути нові навички виникало через звикання до свого щоденного функціоналу. Був азарт, якомога більше спробувати, - каже косметологиня Віра Шелест.
Стати власницею салону жінка навіть не мріяла. Вона довгий час працювала у сфері культури, була чиновницею, редакторкою міської газети, організаторкою творчих виставок, вирощувала екзотичні квіти…
- До війни ніколи не думала про те, щоби піти у косметичний бізнес. Але все різко змінилося, і в місті, куди виїхала моя родина через близькість фронту, роботи не було. Але я не маю звички просто сидіти без діла! Коли сумними думками заповнена голова, то потрібно завантажити руки! З початку війни провела десять виставок картин. Потім стала розмірковувати. В моєму рідному місті ворог руйнує великі підприємства, інфраструктуру. Як і чим ми будемо жити після перемоги? Скоріше за все, рушіями відбудови стануть підприємці.
За словами Віри Шелест, косметологія її захоплювала завжди, але на рівні користувача послуг. Жінка написала заявку на отримання гранту, пройшла навчання і згодом відкрила власний косметичний салон.
- Час для початку бізнесу не найкращий, але попри все жінки хочуть бути красивими, - каже Віра Шелест. - Клієнти є. Переважно це жінки-переселенки, які мають статус ВПО. І ось тут криються ризики для мого бізнесу. В коштах мої клієнтки обмежені, а я маю високий рівень емпатії. Знижую ціни і через це вимушена балансувати, щоб бізнес був не в «мінус». Коли почала займатися новою справою, зрозуміла, яка це цікава, творча, потрібна для людей професія. Щоб стати справжнім майстром, треба знати купу нюансів, поринути у деталі, пройти не один курс навчання. Те, що я працювала в медіа – мені на користь, адже зараз для розвитку бізнесу потрібно вести сторінки у соцмережах, записувати сторіс тощо. Впевнена, що у мене все вийде, я прагну розвиватися і створювати нові робочі місця.
Коментар спеціаліста
Світлана Насирова, бізнес-тренерка, фасилітаторка, ведуча стратегічних і командних сесій, бізнес-консультант з маркетингу та розвитку бізнесу дає кілька важливих порад.
Що треба враховувати, якщо ви вирішили змінити професію?
1. Оцініть свою фінансову подушку безпеки. Добре, коли заощаджень вистачає на навчання і на час, який потрібен для набуття певних компетенцій. Будьте готові, що зміна професії – це спочатку економічні втрати.
2. Вивчіть ринок праці, який склався в вашій громаді. Оцініть, чи є потреба в тих, чи інших спеціалістах. Тут при нагоді можуть стати державні центри зайнятості, кадрові агентства, сайти з пошуку роботи, різноманітні інформаційні та соціальні мережі тощо. Не ігноруйте спілкування на тему зміни професії з друзями, родичами чи знайомими.
3. Проведіть «ревізію» своїх навичок. Добре, якщо вони універсальні. Ваше хобі теж може стати в пригоді.
4. Спитайте себе, чим вам справді хотілося б займатися? Чи бачите ви перспективи у новій професії? Чи залишиться вона популярною після війни, чи сприятиме відбудові нашої країни?
5. Якщо ви обрали собі нову сферу, приблизно оцініть ризики зміни фаху. Знайдіть людину, яка працює за професією, та розпитайте її про все, що вона вміє і що допомагає їй виконувати свої обов’язки.
6. Використовуйте наявні можливості. Найпростіший спосіб отримання нових знань – закінчення онлайн-курсів, де стисло буде надана вся необхідна база для опановування новоїю професіїєю.
7. Не відмовляйтеся від ідеї започаткування власної справи. Стартапи охоче підтримують донори. Шукайте грантові програми, в яких є можливість взяти участь.
8. Візьміть до уваги той факт, що, чим вищої кваліфікації потребує ваша нова робота, тим довше буде тривати навчання та процес опанування новими навичками.
9. Якщо напрямок зміни фаху обрано, складіть план свого професійного «переходу»: де і скільки треба навчатися та стажуватися, які книжки слід прочитати, з ким поспілкуватися.
10. Закріпіть нові знання на практиці. |
Коментарі