Вітчизняна система реабілітації і до початку повномасштабної агресії РФ проти України не відповідала міжнародним нормам Всесвітньої організації охорони здоров'я, взятими країною обов'язками та нагальним викликам. Війна ж призупинила реалізацію багатьох державних програм, які мали втілювати у життя положення Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».
Після війни кількість людей з інвалідністю значно збільшиться. Багато героїв повернуться з фронту з пораненнями, численні психологічні травми стануть причинами інсультів та інфарктів. Навіть тимчасове порушення здоров'я, таке як хірургічне втручання, травма або хвороба здатні перервати повсякденну діяльність будь-якої людини. Суттєвим бар'єром на шляху лікування людей, які живуть у невеличких містах та селах, є саме фізична недоступність реабілітаційних послуг. І це при тому, що реабілітаційна допомога є безоплатною і повністю покривається Національною службою здоров'я України в рамках чинної Програми медичних гарантій.
Громада селища Богородчани Івано-Франківської області вирішила не чекати змін зверху, а самій стати їх рушієм. В громаді запрацював соціальний проєкт з поліпшення доступності до реабілітаційних послуг. Богородчани радо діляться своїм досвідом з іншими. Тож скористаємося їх порадами і вже напрацьованим алгоритмом дій.
1. Спочатку всебічно оцініть реабілітаційні потреби своєї громади
Населення у Богородчанській селищній громаді складає майже 27 тисяч мешканців. Завдяки благодійній громадській організації «Світла Надія», яка протягом одинадцяти років працює в Богородчанах на благо дітей з фізичними та розумовими вадами, поняття доступності та інклюзії перестали бути незрозумілими. Богородчани тривалий час впроваджують ініціативи, спрямовані на соціалізацію дітей та молодих людей з інвалідністю – їх в громаді понад сто, тридцять - користується інвалідними візками. Дорослих людей, яким потрібні реабілітаційні послуги, значно більше. Їздити в Івано-Франківськ до фахівців цим людям складно і дорого. Тому в громаді вирішили, що добре було б спеціалістів запросити до себе. Тим більше, що з початку війни на Франківщину релокувався реабілітаційний центр «Донбас – Прикарпаття».
Очільниця благодійної організації «Світла Надія» Людмила Вакалюк зазначає, що доступність реабілітаційних послуг важко переоцінити.
По-перше, на Франківщині до початку повномасштабної війни не було реабілітаційного центру такого рівня як «Донбас – Прикарпаття».
-Отримати реабілітаційні послуги в нашому регіоні було вкрай важко. Моя донечка - дитина з інвалідністю, і нам доводилося їздити на лікування в інші області України. По-друге, навіть після того, як Центр облаштувався в Івано-Франківську, у мешканців нашої громади, які потребують реабілітації, були певні труднощі. Головне - це час, який потрібно було витрачати на дорогу. Уявить собі, батьки везуть хвору дитину автобусом у місто, потім – назад. Всі втомлюються, нервують. Транспорт, люди… Не кожен здатен зрозуміти, що заспокоїти дитину, наприклад, з аутизмом мамі вкрай складно.
- Не слід і відкидати фінансову складову, - зазначає Людмила Вакалюк. - Квиток від Богородчан до Івано-Франківська коштує 40 гривень. Додайте до цього оплату поїздки по місту. Стільки ж у зворотному напрямку. А мешканцям дальніх сіл ще і до Богородчан доїхати треба, а це інколи 80 гривень в один кінець.
2. Співпрацюйте з місцевою владою
Селищна рада Богородчан зіграла ключову роль у житті БО «Світла Надія». Вже шість років організація орендує у громади зручне сучасне приміщення.
- Наша організація має велику підтримку від спільноти, включаючи пожертвування обладнання та фінансову допомогу від місцевих підприємців та донорів. Звісно, ми сумлінно працюємо, люди це бачать, - каже Людмила Вакалюк.
- Ми працюємо для того, щоб мешканці громади мали забезпечити більшість своїх потреб. Намагаємося робити більше, допомагаємо. Тому питання, де саме проводити курси реабілітації було вирішене з самого початку, - зазначає Богородчанський селищний голова Ростислав Заремба. – Благодійна організація має свій мікроавтобус, громада надає пальне і водія, який привозить фахівців до нас і після закінчення робочого дня відвозить в Івано-Франківськ. Це дуже зручно.

3. Знайдіть надійних партнерів
Часом цілком зрозуміла ідея забезпечення доступності реабілітаційних послуг не знаходить відгуку лише тому, що громада намагається донести її до людей, які взагалі не є фахівцями у цих сферах. Представникам Богородчан пощастило – їх партнерами став один з найкращих в Україні спеціалізованих закладів.
- З нашою ідеєю ми звернулися до представника Уповноваженого з прав осіб з інвалідністю Івано-Франківської ОДА Миколи Макара. Він організував зустріч з керівництвом Центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Донбас-Прикарпаття», - розповідає Людмила Вакалюк.
Про Центр слід розповісти окремо. Донбаський міжрегіональний центр реабілітації інвалідів розпочав свою діяльність у 2007 році в Краматорську Донецької області та зарекомендував себе як високопрофесійний заклад, де особам з інвалідністю надавався широкий спектр послуг з психологічної, соціальної та фізичної реабілітації.
До 24 лютого 2022 року Центр займав п'ятиповерховий будинок, в якому був облаштований сучасний простір з урахуванням всіх норм доступності: пандуси, навчальні аудиторії, ліфти та спортивний зал з тренажерами…
Центр не обмежувався лише реабілітаційною діяльністю – в ньому для людей з інвалідністю проводилося стаціонарне практичне навчання по шести спеціальностях. За роки існування Центр випустив тисячі випускників, більшість з яких отримали роботу.
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, безпекова ситуація на Донеччині драматично змінилася. Донбаський міжрегіональний центр реабілітації інвалідів вимушено релокувався на Франківщину. Вдалося частково перевезти спеціальне обладнання та необхідний інвентар. А головне – зберегти колектив, фахівців, які володіють роками напрацьованими методиками та мають унікальні компетенції.
Взяли у міста в оренду старе приміщення, зробили ремонт, облаштували сучасним обладнанням і запрацювали на повну. Тепер Центр має назву «Державний центр комплексної реабілітації для людей з інвалідністю «Донбас – Прикарпаття».
- Діяльність нашої установи направлена саме на співпрацю з органами місцевого самоврядування, на реалізацію спільних корисних для людей проєктів. Таким є соціальний проєкт в Богородчанах. Ми постійно розширюємо коло своєї роботи на Франківщині. У Краматорську Центр працював на площі 5700 квадратних метрів, в Івано-Франківську – на 730. Тому ми тільки підтримуємо ініціативу громад – це відкриває додаткові можливості для співпраці. Завдяки саме цьому проєкту ми отримали змогу закупити сучасне обладнання і приїхали у Богородчани вже з готовою базою і нашими фахівцями, - зазначає директорка реабілітаційного Центру «Донбас – Прикарпаття» Світлана Фоміна.
Першим спільним кроком стало підписання Меморандуму про співпрацю з владою та громадськими організаціями. До реалізації проєкту долучилася і громадська організація «Жінки та діти з інвалідністю Північного Донбасу».
Наступний крок – облаштування в Богородчанах місця, де фахівці – лікарі, реабілітологи, масажисти, ерготерапевти - мали б змогу проводити приймання. Це дуже важливо, бо кожне робоче місце має бути спеціально обладнане, тому що робота спеціаліста потребує не тільки знань і умінь, а й відповідних умов.



4. Майте чіткий план подальших дій
Звісно, для втілення проєкту в Богородчанах знадобилися додаткові кошти, які отримали завдяки фінансовій підтримці донорів. Сказати, що отримати допомогу просто, не можна, але зараз громади мають багато можливостей щодо цільових грантів. Проте гроші – це не все, потрібні фахівці, які допоможуть втілити ідею наблизити реабілітаційні послуги до тих, хто їх потребує.
Як каже Світлана Фоміна, треба просто захотіти і все вийде.
З нею згодна і Людмила Вакалюк:
- Ми щасливі, що проєкт запрацював. Скажу як мати дитини з інвалідністю. Моя донечка проходила курс реабілітації, ми бачимо гарний результат. Звісно, шкода, що Центр «Донбас – Прикарпаття» переїхав до нас через війну. Але ми всі сподіваємося на найскоріший переможний мир. І вдячні релокованим фахівцям за такий потужний внесок у розвиток нашої громади. |