Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці інформує щодо недопущення проявів дискримінації  працівників залежно від підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД.

Україна залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, що зосереджена серед окремих груп населення високого ризику інфікування ВІЛ. 

Світ, у якому понад 40 мільйонів людей живуть із ВІЛ/СНІДом, не може відгородитись від них. Але і сьогодні упередженість стосовно ВІЛ-інфікованих і стигма є дуже актуальними. І головна причина – це страх інфікування, який у свідомості людей прирівнюється до страху смерті. Страх інфікування у пересічних громадян пов’язаний передусім із недостатніми (або взагалі відсутніми) знаннями щодо шляхів інфікування та профілактики.

ВІЛ - це абревіатура, яка означає «вірус імунодефіциту людини», що прямо вказує на його дію проти захисної системи організму. ВІЛ залишається однією з глобальних проблем охорони громадського здоров’я: вірус забрав майже 33 мільйони людських життів по всьому світу. Однак завдяки розширенню доступу до ефективних засобів профілактики, діагностики та лікування, ВІЛ-інфекція перейшла в категорію хронічних захворювань, які піддаються терапії. ВІЛ-інфіковані можуть прожити довге і здорове життя. 

Під час пошуку роботи працівники стикаються із дискримінацією у сфері праці, такою як обмеження за критеріями статі, віку, расової та національної приналежності.

Також значна частка обмежень під час працевлаштування пов’язана із неправильними уявленнями про ті чи інші хвороби працівників.

Міжнародна організація праці значну увагу приділяє проблемі обмеження прав працівників, які хворі на ВІЛ/СНІД. В Рекомендації МОП від 02.06.2010 року №200 щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці визначено, що не повинна мати місця дискримінація або стигматизація працівників, зокрема шукачів роботи й претендентів на робочі місця на підставі їхнього фактичного або приписуваного статусу ВІЛ-інфікованих осіб чи на підставі їхньої належності до регіонів світу або верств населення, які вважаються більшою мірою підданими ризику інфікування ВІЛ або більш уразливими до ВІЛ-інфекції. Фактичний або приписуваний статус ВІЛ-інфікованої особи не повинен бути причиною припинення трудових відносин. Тимчасову відсутність на роботі через захворювання або виконання обов’язків із догляду, пов’язаних із ВІЛ/СНІДом, слід розглядати так само, як і відсутність через інші причини, пов’язані зі станом здоров’я.

Пам’ятайте! В Україні забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД. Частиною 1 статті 22 Кодексу законів про працю України передбачено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Дізнавайтесь відповіді на запитання щодо законодавства про працю на інформаційному порталі  https://pratsia.in.ua/, сайтах Держпраці https://dsp.gov.ua та Східного міжрегіонального управління https://smu.dsp.gov.ua, а також на Telegram-каналі https://t.me/smudsp  і сторінці на Facebook Міжрегіонального управління.