Позаштатний кореспондент «ТЕХНОПОЛІСА», експерт з медіаграмотності поспілкувалася з відомим воєнним аналітиком, публіцистом, капітаном армії оборони Ізраїлю у відставці Григорієм Тамаром.

- Як поєднати війну та театри, розваги та свята? Як це виходить у Ізраїля? Нещодавно був обстріл півдня Ізраїлю. Про це багато повідомляли в ізраїльських новинах. Повз мій будинок літали і літають з дуже гучним гулом літаки. При цьому на півночі країни, де я живу, від цих обстрілів, якоїсь особливої обстановки не відчувалося взагалі. Тобто, тривало звичайне життя.

Як Ізраїлю вдається поєднувати це? Не відчувати докорів совісті, за те, що там люди зазнають бомбардування, а тут спокійне розмірене, повсякденне життя. Як не ненавидіти один одного, якщо там бомбять, а тут веселощі, тиша і благодать?

- Колись я звернувся до свого батька, який пройшов Другу світову війну, зараз йому 93 роки. Свого часу він підлітком утік із гетто і був партизаном на Смоленщині. Я його спитав, тату, а чому ви перемогли? Він відповів, що ми перемогли тому, що ми були людяними.

Я хочу побажати народу України перемоги, але набагато важливіше, ніж перемога над російською армією, залишитися внаслідок цього конфлікту людьми, для яких важливими є такі цінності як моральність, етика. І якщо вам це вдасться, то це буде найголовніша ваша перемога. Це набагато важливіше за Донецьк, Луганськ, Крим… Це буде перемога вашої цивілізації, вашого соціуму.

Ізраїльтяни, пройшовши через жахливі, кровопролитні війни, цінують життя кожного свого воїна та мешканця країни. І, коли мені люди пишуть про те, що ви там розповідаєте про ізраїльські війни, коли в нас тут таке, я хочу нагадати два історичні факти: у війні за незалежність 1948 року помер кожен сотий ізраїльтянин, тобто, один відсоток населення країни,

У 1973 році на території Синайського півострова була найбільша танкова битва після Курської дуги, де одночасно з двох сторін брало участь одночасно дві з половиною тисячі бронетехніки. Це щодо масштабів конфлікту. Все пізнається в порівнянні. Я зараз говорю не для того, щоб бравувати.

Ізраїльський народ теж через багато чого пройшов, і головне досягнення ізраїльського суспільства не в славних військових перемогах, а в тому, що це суспільство зберегло поняття гуманізму і людяності.

Українське суспільство зараз переживає фундаментальне цивілізаційне перезавантаження.

Донедавна Україна як держава була третьорозрядною державою в Європі, яку ніхто не розглядав серйозно. Сьогодні - це держава, яка має першочерговий міжнародний статус. Це з вами сталося за рік. Це дуже велика трансформація, це потрібно переварити, для цього потрібен час. Для цього, у тому числі, повинні працювати ваші інтелектуали, які мають виробити громадську платформу, яка буде прийнятною для переважної більшості вашого суспільства.

В Ізраїлі такою платформою був сіонізм, коли ми починали будувати нашу державу. Вам потрібна якась національна ідея. Така, яка поєднуватиме елементи національної гідності та елементи гуманістичних цінностей, і якісь елементи, які будуть однаково привабливі багатьом національностям, які живуть в Україні. У вас дуже багатонаціональна держава. Вам, звісно, не пощастило із сусідами. Вони виявилися настільки агресивними та жорстокими, але мало хто зробив стільки для формування сучасного українського суспільства, ніж Путін, який вас усіх об'єднав. Ви йому маєте дати орден (сміється).

Він багато зробив для того, щоб відбулося це перезавантаження. І ваш народ, як це не страшно говорити, як це не жахливо усвідомлювати при тому, яку високу ціну ви за це платите, але в результаті цього кошмару став згуртованішим, чистішим, солідарнішим. Така трансформація відбувалася з ізраїльтянами, коли тут були війни.

Один із злочинів, які вчинив Путін у тому числі перед своїм народом – це девальвація та розбазарювання того морального капіталу, який виніс радянський народ, перемігши у другій світовій війні разом з іншими великими державами.

Путін примудрився знецінити цей капітал. Використовувати його, розміняти його на дріб'язок своїх дрібних політичних амбіцій.

- Після своєї перемоги Україна стане таким же форпостом, як Ізраїль на Сході?

-Ми сьогодні з вами живемо у період третьої світової війни, давайте називати речі своїми іменами. За військовою шкалою генерала Герасимова – це гібридна війна. Ми переживаємо третю світову гібридну війну згідно зі шкалою генерала Герасимова. Якщо ми з вами живемо в період третьої світової війни, то повинні розуміти, що після війни починається перебудова світу. Сценарій цієї перебудови пишуть країни-переможці. Ось серед цих країн-переможців буде насамперед Україна як держава, яка несе основний тягар війни на своїх плечах. Великобританія, США, а далі такі держави як Польща, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Чехія.

Путін зробив таке, про що ніхто навіть і припустити не міг. Він сидів собі в Москві, його тільки що в дупу не цілували світові лідери, але йому повоювати захотілося!

На другий день війни я опублікував пост, з криком розпачу розуміючи, чим це все скінчиться, який був спрямований до росіян. У ньому звучав заклик зупинити це, поки ще не пізно. У мене полетіли гнилі помідори, і я тоді згадав висловлювання нашого уславленого генерала Аріеля Шарона про те, що ти завжди знаєш, як розпочати війну і ніколи не знаєш, як її закінчити.

Військовий диктатор, якщо він програє війну, – приречений. Простий диктатор може існувати, але військовий - він повинен піти, після того, як він програв, - це закон, і так було завжди в історії. Інакше не працює. Путін міг собі жити і правити, але він вибрав інший шлях.

Ніколи не забуду, коли я 2016 року поїхав в український Бердянськ відпочивати. Приїжджаю на море, а там третина номерів на машинах – російські. Я говорю, а як же так? Українці мені кажуть, що жити якось треба. Вибачили. (Це був 2016 рік, з 2014-го минуло два роки). А чому вибачили? Бо кров не пролилася. Поки кров не полилася – можна пробачити. Навіть коли полилася, але струмком теж можна. Але коли море крові – це пробачити не можна. За це відповісти доведеться!

- Що буде з Бахмутом?

По-перше, це не має значення. Не має жодного важливого значення в розвитку військової ситуації. Цінність Бахмута можна визначити як цінність тактично-оперативного рівня. Через те, що ця війна протікає в ірраціональній парадигмі, таким боям, як бій за Бахмут, надається невідповідне значення. Характерно в цій ситуації те, що для другої армії світу, яка провела мобілізацію і почала широкомасштабний наступ, що триває приблизно з середини лютого, кульмінацією цього наступу є бій тактично-оперативного рівня. Це характерно. Тобто. Російська армія продемонструвала у межах цього військового конфлікту повне невміння і нездатність вести бойові дії навіть оперативного масштабу, і ця війна, по суті, – війна між двома цивілізаціями.

Життя з біології – це форма існування білкових тіл. Так ось форма існування білкових тіл, яка відбувається в Російській федерації, - продемонструвала повну свою неспроможність по всіх паралелях, починаючи від охорони здоров'я та кінчаючи - військовою справою. Зіткнулися дві парадигми – диктатура та демократія. Головна теза російських пропагандистів до війни – так, у вас демократія, але у вас така погана демократія! А у нас така гарна диктатура. І вийшло, що зіткнувся двигун внутрішнього згоряння та паровоз. Ідея була в тому, що у вас (українців) поганий двигун внутрішнього згоряння, а у нас (росіян) добрий паровоз. Виявилося, що у вас (українців) двигун внутрішнього згоряння далекий від досконалості, але не настільки поганий. Він працює в умовах тотальної війни більше року, а їхній паровоз виявився з дірявим котлом. От і все.

- Якщо Бахмут візьмуть, вони підуть далі до меж Донецької області?

- Вони не підуть далі, бо скоро розпочнеться контрнаступ української армії. Широкомасштабний наступ, який, я дуже сподіваюся, поставить крапку в цій війні.

Нагадаємо, полоненого під Бахмутом найманця з ПВК "Вагнер" Дружківський суд засудив на 9 років позбавлення волі.