Екологічні проблеми впливають на життя кожної людини. За даними Мінрегіону, в Україні щороку утворюється близько 10 млн. тонн побутових відходів, які захоронюються на 5,5 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 8,5 тис. га. Спеціалісти вже говорять про точку неповернення – час, коли відновити стан навколишнього середовища до нормальних показників буде неможливо. Так чого чекати? Треба діяти, як це роблять учасники проекту «Батарейки, здавайтеся!»
Батарейки – отрута для довкілля Відпрацьвані ліхтарики, комп’ютерні миші, дитячі іграшки на батарейках, дистанційні пульти і інші прилади, що працюють на елементах живлення – все це несе в собі потенційну загрозу. Екологи застерігають, якщо не прийняти спеціальних державних програм і не почати терміново виправляти ситуацію, наслідки токсичного отруєння відчуватиме на собі більшість українців. • Елементи живлення (батарейки) відносяться до першого класу небезпеки, тобто коли на сміттєзвалищі металева оболонка батарейки починає руйнуватися, ртуть, кадмій і свинець потрапляють у грунт і воду, отруюючи все навколо. • Частина батарейок у відходах - менш ніж 0,25%, але вони складають 50 % токсичних металів сміття. • Важкі метали, що входять до складу батарейок, викликають онкозахворювання і тяжкі порушення ЦНС.
Утилізація вживаних елементів живлення В Україні немає підприємств, які б могли утилізувати елементи живлення. Тому небайдужі екоактивісти протягом восьми років просто збирали використані батарейки на складах в контейнери. І нарешті у березні 2020 завдяки проекту «Батарейки, здавайтеся!» вперше в Румунію на завод GreenWEEE була відправлена фура с 20 тоннами вживаних елементів живлення.
Волонтери проекту: «Однією цією фурою ми збережемо близько 1600 гектарів землі - це 2000 футбольних полів. 20 тонн - приблизно 1 мільйон батарейок» .
В 2020 році організація «Батарейки, здавайтеся!» планує відправити на переробку ще 100 тонн батарейок. Вартість переробки тонни батарейок в Европі - 300 евро. У розвинутих країнах Європи вартість збору і переробки вже закладено у ціну батарейки, тому в них проблема використаних батарейок не відчувається так гостро, як в Україні. Зараз в Україні переробку батарейок оплачує Епіцентр, а також імпортери батарейок VARTA, GP Batteries, Duracell та Hausmark, які постачають свої батарейки в цю мережу. Всього в цьому році Епіцентр разом з імпортерами планують профінансувати переробку 40 тонн батарейок. Лише 2 торгові мережі в Україні поки що приймають батарейки з гарантією переробки – це «Епіцентр» та «Нова лінія». Але щоб все сталося, як було задумано, вживана батарейка має потрапити в спеціальний контейнер, а не на звалище!
Екопроект - як все починалося
В 2013 році троє програмістів вирішили зробити свій вагомий внесок в боротьбу за чисте довкілля, відкривши свій перший пункт по збору батарейок. Завдяки зусиллям екоактивістів зараз в Україні близько 1500 точок прийому вживаних елементів живлення. Діяльність організації забезпечується краудфандингом.
Проект «Батарейки, здавайтеся!» може не тільки організовувати збір батарейок, завдяки зусиллям небайдужих людей можна просувати системну реформу в цій сфері.
Знайомтесь, це – Люба – голова проекту «Батарейки, здавайтеся!» та Оля, екоблогерка, екотренерка, у її профілю зазначено: «Знаю все про сміття».
Оля вивчає наукові дані про те, як забруднення навколишнього середовища впливає на здоров’я людей, і пояснює це зрозумілою мовою на своєму Telegram-каналі. Екоактивістка також проводить тренінги із сортування відходів для великих компаній. На своїй сторінці Оля розповідає про екологічні додатки, утилізацію відходів та екотовари. Дівчина є учасницею руху під назвою zero waste. Основна ідея його прихильників: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Екоактивістка не використовує поліетиленові пакети, купує каву тільки у власну «to go» чашку, а суші їсть багаторазовими паличками. Оля не користується серветками – у неї з собою є маленький рушник. Блогерка впевнена, що зробити свій внесок у добру справу задля чистого довкілля здатен кожен. Olimatioli – її нік в Instagram. Люба – голова проекту «Батарейки, здавайтеся!». В 2016 році разом з іншими експертами вона побувала на заводі з переробки сміття в Валенсії, який вміє не тільки сортувати сміття, а ще й робити компост, автоматично міряти його якість. «Чому в Іспанії вигідно будувати такі заводи, а у нас – ні? Тому що в Україні зараз джерело фінансування переробки сміття – платежі громадян «за вивіз побутових відходів». Але цих коштів замало, щоб утилізувати сміття сучасними методами, і небезпечні відходи потрапляють на смітник. Проте у виробника є можливість ще на етапі проектування створювати продукт таким, щоб його легше було переробляти», - розповідає екоактивістка.
Досвід інших країн В розвинутих країнах діє принцип розширеної відповідальності виробника за свій товар, який був запропонований шведським екологом Томасом Ліндквістом. Згідно з цим принципом виробник зобов’язаний безкоштовно прийняти у користувача відходи своєї групи товарів після їх використання та далі нести відповідальності за їх утилізацію. В Іспанії в 2017 році ця система дозволила захистити від захоронення вже 46% всього сміття! У Канаді, США та Європі процес збору використаних батарейок від населення і подальша їх утилізації чітко налагоджені. Держава і громадськість лише контролюють процес, а виробники і постачальники фінансують увесь цикл життя батарейки, від виробництва до переробки. Збір батарейок може бути організованим різними методами. В Бельгії цей процес створений на державному рівні, в Швеції та Нідерландах - на муніципальному, в інших країнах - муніципалітети працюють спільно з постачальниками. При цьому держава не фінансує галузь. У Польщі відпрацьований електронний матеріал передається спеціалізованим організаціям, які отримують від виробників кошти на утилізацію. За викидання батарейок у смітник у Польщі накладають штраф (еквівалентний 1250 грн), а в кожному магазині з площею понад 25 квадратних метрів, є контейнери для батарейок. В Швейцарії держава відповідає за збір, а приватна компанія – за транспортування і утилізацію елементів живлення. У Німеччині у кожному супермаркеті є скриньки для прийому відпрацьованих батарейок. У німців працює таке правило: не здавши стару акумуляторну батарейку, нову не купиш. За викинуті батарейки – штраф 300 євро. Фінансують продавців контейнерами та забезпечують транспортування і переробку постачальники батарейок. У Нью-Йорку викидати батарейки у сміття заборонено на законодавчому рівні. Виробники і великі магазини сплачують штраф 5 тисяч доларів, якщо вони не забезпечили збір використаних батарейок. Бельгія, Швеція, Австрія, Німеччина, Нідерланди, Франція зобов’язують підприємства встановлювати скриньки для використаних батарейок. Це положення закріплено законом. А що у нас?
Ставлення населення України до питань охорони довкілля
Відповідно до українського законодавства: "Кожен з українців має право на безпечне для його життя і здоров’я навколишнє середовище; внесення пропозицій до нормативно-правових актів, які регулюють стан навколишнього природного середовища; участь у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів".
Екологи називають бажання людини жити в чистому середовищі екологічною свідомістю. Та чи можна назвати українців екологічно свідомими? Соціологи говорять, що можна. Проведені ними опитування доводять, що більшість українців знають про небезпеку не утилізованих елементів живлення і готові сортувати сміття.
Але чи дотримуються наші громадяни правил з охорони довкілля? Чи турбується держава про екологічні проблеми, створюючи відповідні закони, здійснюючи екологічну політику? На жаль, в українському суспільстві ще немає усталеної традиції захисту своїх екологічних прав. У 2016 р організацією та Фондом «Демократичні ініциативи» було опитано більше 2000 людей у всіх регіонах України. Предметом дослідження стало відношення українців до екологічної ситуації.
Як можна змінити ситуацію? 1. Проявляти свідому громадську позицію – викидати батарейки тільки у спеціальні контейнери. На сьогодні гарантовано переробляють батарейки, що були зібрані у Епіцентрі та Новій лінії. 2. Поширювати інформацію про доцільність збору і переробки відпрацьованих елементів живлення. 3. Написати заяву до органу місцевої влади з проханням виділити кошти на встановлення контейнерів для збирання, зберігання і утилізації на підприємствах, які мають всі необхідні дозволи та досвід роботи з небезпечними відходами. 4. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо цільового спрямування екологічного податку» (№ 918-VIII від 24.12.2015) 80 % екологічного податку повинні надходити до спеціального фонду місцевих бюджетів. Керуючись цим Законом, можна написати заяву і звернутися до місцевої влади аби запровадити збирання та утилізацію відпрацьованих батарейок у конкретному населеному пункті за кошти місцевого бюджету. 5. Українські компанії, що прагнуть залучитися до проекту «Батарейки – збирайтеся» і стати частиною еко-спільноти, можуть замовити коробку для збору елементів живлення, що будуть гарантовано утилізовані. Якщо немає можливості замовити коробку (її вартість 5 тисяч гривень, сюди входить вартість транспортування і переробки), можна збирати батарейки в в 5-6 л пластикові пляшки, а потім віднести їх до Епіцентру або Нової лінії. 6. Існує інтерактивна онлайн-карта завдяки якій можна побачити всі місця збору батарейок і іншого небезпечного сміття в Україні. Онлайн-карта
Закон 2207-1-д - Чи приймуть «сміттеву реформу»?
Чому в нас і досі не працюють закони, які б могли налагодити систему збору і переробки? Відповідь проста: виробники не хочуть нести додаткові витрати. Положення закону 2207-1-д відтворюють стандарти ЄС у питаннях поводження з відходами, розширеної відповідальності виробника, запровадження принципу "забруднювач платить". Передбачається, що до законопроекту буде підготовлено ще кілька законів: про батареї та акумулятори, відходи електричного та електронного обладнання, відходи упаковки тощо. 21 липня 2020 закон 2207-1-д прийняли в першому читанні, але тепер важливо, щоб у закон внесли поправки від громадськості. Зараз цей закон депутати хочуть прийняти в зміненій редакції, а це заблокує проведення реформи. Тому організація «Батарейки, здавайтеся!» разом з Ecosmart та «Україна без сміття» підготовили публічне звернення до депутатів, аби закон 2207-1-д передбачав: - зобов’язати виробників самостійно нести відповідальність за управління відходами від своєї продукції; - чітко прописану координацію між органами місцевого врядування та ОРВВ (та іншими суб’єктами господарювання), щоб забезпечити вільний доступ сторонам процесу, в тому числі світовим, та доброчесну конкуренцію; - фіксування єдиного загальнодержавного органу, який буде відповідати за реалізацію політики з управління відходами, щоб унеможливити розпорошення повноважень; - встановлення високого екологічного податку на захоронення та спалювання відходів (Це призведе до будівництва заводів з рециклінгу відходів. Зараз захоронення тонни ТПВ коштує 5 грн).
«Наша планета, все те, чим ми користуємось і де живемо - це не спадок, який ми отримали від батьків, це позика, яку ми взяли у власних дітей».
Матеріал створено в рамках стипендіальної програми «Залишайся у професії», яку організувала ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. |