Напевно зараз, після масштабного вторгнення, кожну історію відродженого на новому місці бізнесу можна вважати оптимістичною трагедією. Трагедія полягає в тому, що війна не є складовою в жодному бізнес-плані. Оптимізм – в бажанні і змозі вижити та відродитися.
***
Шість років тому у Краматорську почали з'являтися водомати – автомати з очищеною мінералізованою водою.
Якість води у місті залишала бажати кращого, і тому водомати, які відпускали продукт за досить доступною ціною, почали набирати популярності серед населення. Вони виникали ніби самі по собі, один за одним - то біля якоїсь торгової точки, то у дворі багатоповерхівки.
Вода в кранах краматорців ставала дедалі проблемнішою. У 2021 році був момент, коли мешканцям Донецької області зовсім не рекомендували використовувати водопровідну воду для приготування їжі. Відповідно, водомати ставали дедалі популярнішими. Іноді їхню появу біля якогось ОСББ ініціювали самі мешканці. І хто знає, скільки зараз водоматів було б у місті, якби не війна.
Середньостатистичного споживача мало цікавило, звідки бралися водомати, хоча за ними, звичайно ж, «стояли» люди – підприємці, які вирішили організувати власний бізнес. Це були 36-річний Сергій Масалітін та 30-річний Олексій Штрикун.
- Бізнес з продажу води через водомати – не наш винахід. Цю ідею ми запозичили у Харкові, – розповідає Сергій Масалітін. – Звідти ж у квітні 2018 року привезли перші три водомата. Старт був вдалим. І потім ми придбали ще три водомати.
Справа пішла. До кінця того року у місті було вже 6 водоматів. 5 із них підприємці придбали за власний кошт, 1 - купили на грант, отриманий від донорської організації на розвиток власної справи.
Поступово бізнес розширювався. Разом із водоматами підприємці розвивали й інший напрямок – встановлювали платіжні термінали. Цей бізнес раніше започаткував Олексій. Якщо водомати з часом стали обчислюватися у десятках (всього в Донецькій області було встановлено 84 водомати, ще 20 – знаходилися на складах), то термінали – у сотнях. Лише у Краматорську було встановлено близько 150 терміналів.
Зі зростанням бізнесу з'явилися і конкуренти.
– Водоматами почала займатися ще одна фірма, – згадує Сергій. – Але це бізнес, конкуренція – це нормально.
Краматорськ не став для наших підприємців водоматним болотом. Навпаки, він став гейзером, з якого водоматний бізнес почав поширюватись на сусідні міста.
У цілому весь бізнес розширювався географічно. Водомати з'явилися у сусідніх Слов'янську та Дружківці, термінали встановлювали не лише у Донецькій, а й у Луганській та Харківській областях.
Можна сміливо сказати, що це був успіх. Що може бути приємнішим для підприємця, який бачить реальні плоди втілених у життя ідей?
Міні-корпоратив у Шарм-еш-Шейху
Але, як у всякий плід намагається проникнути якийсь хробак, так і його двоногі побратими намагалися проникнути всередину водоматів. Туди їх кликала не спрага. Точніше спрага, але не води, а легких грошей, які споживачі залишали в монетоприймачі, купуючи воду.
Оскільки до грошей треба було ще дістатись, шукачі легкої, на їх погляд, наживи розкурочували машини. Спочатку їм це вдавалося – грабіжники розкривали автомати та забирали виторг.
- Не така велика була завдана ними фінансова шкода, як та, яку вандали завдавали, виводячи водомати з ладу, - каже Сергій Масалітін.
Останній розкурочений водомат. Надворі -8 по Цельсію
Непрохані «інкасатори» могли стати бичем нового бізнесу, але лише спонукали наших підприємців на створення нового антивандального водомата. Перший такий водомат вони зварили самі, потім на одному з підприємств почали виготовляти подібні. У конструкцію постійно вносилися зміни, в результаті в Краматорську з'явилося 80 удосконалених агрегатів, електроніка в яких працює без збоїв і донині.
– Ми сконструювали такий водомат, який міг би витримати удар атомної бомби, – жартує Сергій.
Щодо атомної бомби, то, на щастя, силу її удару водомату перевіряти поки не довелося і, дасть Бог, не доведеться. А от щодо бомби звичайної, то випробування нею витримав платіжний термінал. На стіні, що залишилася від розбомбленого будинку в Авдіївці, він висів цілим, неушкодженим і з грошима всередині. Але це буде трохи пізніше, а поки що повернемося до вандалів. Один із них таки спробував проникнути всередину антивандального водомата.
- Все, що злодій-вандал зміг зробити, - це подряпати корпус монтувалкою, - розповідає Сергій. – На сьогодні більшість водоматів, які виробляють в Україні, не передбачають жодного захисту від злому. Зважаючи на це, у наших подальших планах був продаж удосконалених водоматів, корпус яких був повністю нашою розробкою.
Одного із потрошителів водоматів вдалося затримати правоохоронцям.
Це було у 2020 році, і засудженого тоді вандала сьогодні можна вважати пай-хлопчиком у порівнянні з тим «вандалом», який почав руйнувати нашу країну з лютого 2022 року.
Останній корпоратив у Донецькій області. Святогірськ
– Шок! – так одним словом згадує ранок 24 лютого 2022 року Сергій. - Перше питання: що робити з обладнанням?
Що робити з сім'ями, було зрозуміло одразу – убезпечити. У Сергія – четверо дітей, у Олексія – троє.
Евакуація. У цьому слові голосних звуків вдвічі більше, ніж приголосних. Можливо, тому воно здається об `ємнішим за інші. Що ховається за цим об `ємом?
Звичайній людині, нехай навіть лише із сім'єю та деякими пожитками, не так просто перебратися на нове місце. Що говорити про бізнес, який годував не лише двох підприємців, а ще й 30 штатних працівників? Особливо, якщо матеріальні складові бізнесу у вигляді водоматів та терміналів розкидані по різних містах.
На початку березня Сергій вивіз свою родину до Дніпра, Олексій свою – до Вільногірська.
З обладнанням було складніше. Його доводилося забирати часом мало не із зони бойових дій, як той самий вищезгаданий термінал в Авдіївці. Іноді із ризиком для життя. Так, двоє співробітників підприємства ледь не постраждали в Очеретиному, на яке скинув бомби російський літак.
Залишки терміналу з деокупованої території Харківської області
– Частина обладнання виявилася на окупованій території, частина була знищена війною. Але відсотків 90 терміналів зібрати таки вдалося. З водоматами було простіше, їх було менше, і вони були поза зоною бойових дій, – каже Сергій.
Державні програми з релокації бізнесу тоді ще не діяли, та й не відомо, чи вдалося б ними скористатися, тому для евакуації обладнання найняли автомобілі-десятитонники і майже все, що вдалося зібрати, вивезли. На сьогодні у Краматорську із 82 водоматів залишилося всього 8.
Сидіти без діла в евакуації довго не довелося. Та й маючі властивість закінчуватися гроші не дозволяли розслаблятися. Тому Сергій із Олексієм вирішили відновлювати бізнес у Дніпрі, встановивши тут перший водомат наприкінці квітня 2022 року.
Перший водомат у Дніпрі
Так бізнес набув статусу релокованого. Олексій разом із сім'єю переїхав до Польщі, але працювати це не заважає.
Можна сказати, що крига скресла, і справа пішла. Виникла можливість дати роботу переселенцям. За словами Сергія, штат зараз у два рази менший від того, що був у Краматорську. Але це – поки що, та й усі співробітники – краматорці. Щодо колишніх працівників, то дехто з певних причин звільнився, хтось – на фронті, хтось - поранений. Резюмуючи, коротко: війна внесла свої корективи до штатного розкладу.
Щодо міжнародних програм сприяння релокованому бізнесу, то, за словами Сергія, вдалося отримати лише 80 тисяч гривень у вигляді гранту на розвиток бізнесу.
Слід зазначити, що у Краматорську бізнесмени самі постійно виступали у ролі благодійників, беручи участь у багатьох заходах – Дні міста, міському марафоні тощо.
Краматорськ. Підготовка до Дня незалежності
Турбаза НКМЗ
- Ми і на новому місці відкриті та готові до співпраці. Взяли участь в акції Благодійного фонду «Карітас Донецьк», що зараз базується у Дніпрі. За умовами акції, відпустили по 90 літрів води безкоштовно переселенцям, - розповідає Сергій.
Водомат з бешкотовною водою в одній із лікарень Дніпра
Щодо сприяння та допомоги релокованому бізнесу в Дніпрі з боку влади, то, за словами Сергія, гарною допомогою була б хоча б відсутність палиць, які намагаються вставляти в колеса деякі чиновники:
- Такого порозуміння та сприяння з боку місцевої влади, як було у Краматорську, тут немає. Приходимо до директора комунального підприємства з варіантом встановлення водомата, а у відповідь чуємо: "А нам не треба". У зв'язку з чим у нас про співпрацю з міською адміністрацією Краматорська – найтепліші спогади.
Проте, незважаючи на виклики, перепони та перешкоди Сергій та Олексій, які звикли надіятися, впершу чергу, на себе, соціалізуються у сьогоденні та реально оцінюють перспективи, які не завжди залежать від них.
-Так, у нас ще залишається бізнес у Краматорську, і нам хотілося б туди повернутися. Так, ми створюватимемо бізнес у Дніпрі, але Дніпро – це не кінцевий пункт у бізнес-Всесвіті, ми розглядаємо і можливості ведення бізнесу в Європі, - каже Сергій. – Але поки що банальна програма-мінімум – розконсервувати склад із вивезеним обладнанням. Адже його оренда – це стаття видатків.
Обставини, які з війною стають жорсткішими, можуть змінити плани наших героїв, можуть поміняти місцями першорядні та другорядні завдання, але не можуть вплинути на вектор розвитку. Підприємці з Краматорська з оптимізмом дивляться у тривожне майбутнє і своєю діяльністю начебто підтверджують філософську тезу: «Що нас не вбиває, те робить сильнішими».
|
Коментарі