Повномасштабне вторгнення РФ завдало серйозного удару малому та середньому бізнесу України, поставивши перед підприємцями невідкладне запитання: «Що робити? Махнути рукою на все те, заради чого працював довгі роки? Чи спробувати врятувати своє діло, виїхавши у більш безпечне місце?».
Частково відповідь підказала держава. Міністерство економіки України вже в березні 2022 року почало реалізовувати програму з релокації українських підприємств на більш безпечні території України.
Програма триває і зараз. Скористатися нею може будь-який підприємець, який не має можливості працювати через перебування на окупованих територіях чи територіях поблизу зон бойових дій, пошкодження активів підприємств та руйнування логістики.
Як повідомила перший віцепрем'єр-міністр України - міністр економіки Юлія Свириденко, на початок червня 2023 року за підтримки держави релоковано 800 підприємств, 80% з яких вже працюють на новому місці.
Проте понад 600 з зареєстрованих компаній релокуватися передумали. Чому? Можливо тому, що покрокова інструкція, як перевезти свій бізнес з місця на місце з найменшими втратами, скориставшись наявними варіантами, з'явилася значно пізніше. А ті, хто релокувався, несподівано для себе зустрілися з низкою великих та малих проблем, які можливо було врахувати за наявності повної інформації.
Переїзд - справа непроста, тому досвід тих, хто це пройшов, безперечно корисний.
Операція «Релокація». Теорія…
Механізм здійснення релокації із зони бойових дій досить простий.
1.Спочатку компанії необхідно заповнити заявку на участь у програмі. Також для зручності можна скористатись системою «Прозорро.Продажі». Крім того, існують інші цифрові майданчики, через які можна розмістити пропозиції для бізнесу, що переїжджає.
2. Далі заявка передається спеціально призначеним відповідальним фахівцям до однієї з приймаючих обласних адміністрацій. Зараз підприємства можуть переїхати до дев’яти областей: Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, південних територій Волинської і Рівненської. Причина вибору зрозуміла – віддаленість від бойових дій та кордонів з РФ.
3. Фахівці в областях контактують з підприємцями, та намагаються спільно шукати варіанти для розміщення виробничих потужностей, а також розв'язувати питання оренди, підключення мереж, розселення персоналу і членів родин.
4.Головним перевізником виступає АТ «Укрзалізниця». АТ «Укрпошта» відповідає за підвезення обладнання до залізничної станції, а також оформлює транспортні накладні та інші документи, що дозволяють компенсувати підприємству витрати на транспортування.
5. На початку втілення програми було задекларовано, що в разі позитивного рішення про релокацію підприємство отримає пакет державної підтримки, що включає сприяння в розселенні працівників та пошуку нових співробітників, а також підтримку у відновленні логістики, закупівлі сировини та пошуку ринків збуту. Виконання цього пункту викликає багато питань, хоча західні регіони змагаються між собою за релоковані підприємства, бо це надає їм можливість посилити свою економіку, зберегти й локалізувати всередині країни виробничий і трудовий потенціал.
Операція «Релокація». …Практика
На жаль покрокова інструкція, як перевезти свій бізнес з місця на місце з найменшими втратами, скориставшись наявними варіантами релокації бізнесу, з'явилася значно пізніше, ніж сама програма. Тому підприємці, які «набили собі лоба», але зберегли голову, радять наступне.
Кооперуйтеся! ГО «Харчовий кластер Східної України» вивезла свої потужності до Івано-Франківська.
На думку голови кластера Олени Брюховець, для успішної релокації бізнесу потрібно активно спілкуватись.
«Зараз в кластер входить чотири приватних підприємства. Ми з самого початку війни намагалися зрозуміти, куди нам рухатися, - розповідає Олена Брюховець. - Об’їхали пів центральної України. Писали запити, шукали локації самостійно. Потім вирішили скористатися державною програмою релокації. Залишили заявку на сайті і на четверту добу отримали відповідь. Обирали із запропонованого».
«Укрзалізниця» дала підприємцям вагон, куди вони завантажували своє обладнання зі Слов’янська, Краматорська, Мирнограда. За чотири дні все обладнання сконцентрували в одному місці. Потім пакували вантаж.
«Я ніколи до цього не вантажила вагони. Шукали ремені, троси, цвяхи… Це додатковий квест в Донецькій області, де господарчі магазини на той час не працювали. Вагон був безкоштовним, перевезення теж. Взагалі всі ці збори, включно з вантаженням та розвантаженням обійшлися у 40 000 гривень. Та це копійки порівняно з вартістю того обладнання, яке ми зуміли вивезти», - каже підприємниця.
Не відмовляйтеся від допомоги друзів та знайомих! Релокація має певні обмеження мобільності для окремих видів бізнесу через їхню територіальну «прив’язку» Передусім це стосується агробізнесу.
Фермеру Сергію Свириденко – засновнику екоферми «Козацьке подвір’я» вивозити велике козяче стадо з Донеччини на Волинь було непросто.
«З липня 2022 року я їздив Україною, дивився, куди перебратися. По телебаченню вийшла передача про мою ферму, її побачив волинський підприємець Іван Будь. Він і запросив мене до свого старого господарства на Волинь», - розповідає підприємець.
Сергій Свириденко самостійно найняв вантажівку для перевезення тварин. На перший поверх завантажив обладнання, трактор, техніку, на другий – 150 кіз. Забрав двох працівниць та готову до продажу продукцію і вирушив у дорогу.
Тваринам переїзд був не на користь - багато кіз перехворіли, шестеро померли. Але наразі екоферма «Козацьке подвір’я» працює, м’ясні делікатеси та сири продаються у місцевих крамничках, на ярмарках та через інтернет-магазин.
Шукайте додаткові можливості! У кожного свій життєвий досвід, своя швидкість звикання до нових умов та спосіб прийняття рішень. Представники релокованого бізнесу стверджують, що дуже складно переїжджати на нове місце, де ти нікого не знаєш.
Підприємець з Харкова Артем Іваненко самостійно перевіз частину свого бізнесу – в нього на місцевому ринку був власний павільйон, де вони з дружиною торгували білизною.
«У мого батька є власна вантажівка, тому ми вирішили виїжджати своїми силами. Сім'ю відправив поїздом – проїзд на початку війни був безплатним. Їхали ми з батьком до Львова майже п’ять діб. Перші три тижні я міг нічого робити, не знав міста, людей. Коли вщухли перші хвилювання, і ми відчули себе більш-менш впевнено, постало завдання пошуку житла в зручнішому для постійного проживання місці і, звичайно ж, за більш адекватною ціною. Треба було влаштувати дітей у школу і садок - турбот було багато», - розповідає підприємець.
Вже перебуваючи у Львові Артем Іваненко «догнав» програму релокації - «Укрзалізниця» безкоштовно перевезла до Львова весь нереалізований товар, який залишався у Харкові.
Згодом підприємець побачив повідомлення, що Львівська міська рада відшкодовує витрати на релокацію шляхом надавання ваучера. Це дало змогу орендувати торгове приміщення та сплачувати комунальні послуги. Головною умовою було переєстрування підприємства на території Львівської громади.
«Зараз працюємо, намагаємося вийти на довоєнні обсяги. Значно змінили асортимент. Казати, що все добре, ще зарано, але в особистому плані ті виклики, з якими мені довелося зіштовхнутися, дали розуміння, що потрібно не затягувати з адаптацією, а якнайшвидше братися до роботи», - зазначає підприємець.
Навчайте і навчайтеся! В переміщенні бізнесу з регіону в регіон одне з головних питань, окрім потреби у фінансуванні, - це персонал.
Власниця ательє Ірина Тертишна розповідає, що їй пощастило, адже з нею з Мелітополя на Франківщину виїхали дві її працівниці.
«Місцева влада досить оперативно дала мені контакти потенційних орендодавців. Ми вибрали одного підприємця, який нам знизив вартість оренди та ще допоміг облаштувати освітлення, щоб ми змогли працювати в належних умовах.
Труднощі виникли з житлом. Ми всі виїхали з родинами та навіть з домашніми тваринами. Всі мали мало речей, бо збиратися не було часу, і всі їхали «на два місяці».
Проте на новому місці підприємиця побачила можливості для розвитку. Стала шукати кравчинь. Зверталася до місцевого Центру зайнятості. Там знайшли кілька претендентів, та виявилося, що рівень їхньої кваліфікації низький.
«Зараз навчаємо двох дівчат, здається, що їм наша робота подобається. Поки ж доводиться обходитися власними силами», - каже жінка.
Не забувайте про загрози!
На жаль поточна ситуація така, що український малий та середній бізнес ще не скоро зможе говорити про виклики в минулому часі. Бажання рухатися вперед і концентруватися на житті в післявоєнному світі зрозуміле, однак руйнування української економіки ворогом все ще продовжуються. Під впливом низки загроз продовжується і релокація.
Про що слід пам'ятати? Релокація це завжди:
- порушення внутрішніх і міжрегіональних економічних зв’язків;
- зміна логістики постачання та / чи збуту;
- втрата трудового потенціалу;
- відсутність достатньої кількості облаштованих майданчиків для розміщення підприємства;
- проблеми з одночасним розселенням працівників разом із забезпеченням їх базовими соціальними послугами;
- відсутність або проблемність підключення до інженерних мереж для забезпечення функціонування підприємства;
- труднощі з підбором кваліфікованого персоналу зі спеціальними навичками та вміннями.
А ще всіх підприємців цікавить питання: «Коли будемо повертатися додому, чи буде програма на повернення?» |